ГеморойСторінка 4
Запалення гемороїдальних вузлів завжди вторинне, пов'язане з порушенням кровобігу, частіше в защемлених вузлах, проникненням інфекції у легкоуразливі випинання та навколишню клітковину. Запальний процес може виникнути в усіх стадіях захворювання, але частіше - у другій і третій, коли випадання вузла закінчується защемленням його. Різко посилюється біль, тому хворого необхідно госпіталізувати. Випалі або защемлені вузли червоні, а в деяких випадках синьо-червоні, поодинокі чи розташовані навколо всього заднього проходу. Вправлення їх різко болюче і не завжди можливе. Вузли
можуть некротизуватися, вкриваються виразками, що призводить до розвитку тяжкого парапроктиту. Необхідно враховувати, що хворі при наявності свербежу, відчуття важкості, дискомфорту в ділянці заднього проходу продовжують працювати і до лікаря не звертаються. Вони вважають місце захворювання незручним для огляду, тому терплять. Це недолік загальної культури людей і свідчить про недостатність санітарно-освітніх заходів медичних працівників та погано налагоджений диспансерний огляд.
Хворі на геморой звертаються за допомогою до лікаря рідко через один рік від початку захворювання, частіше - через 10. Лише за певних умов (розлади акту дефекації та наявність крові після нього, виникнення посилення або різкого болю, особливо при порушенні дієти - гостра їжа чи вживання алкоголю; випадання, і невправлення вузлів та їх запалення) вони відразу звертаються до лікаря. Перераховані ознаки геморою чи його ускладнень з'являються раптово. Необхідна невідкладна допомога. Неодноразово доводилось спостерігати, коли хворих госпіталізували у стані тяжкої анемії. Різної інтенсивності крововтрата у них продовжувалась роками.
Діагностика
Обстеження хворого на геморой, як і при інших захворюваннях, перш за все загальноклінічне, відповідно до прийнятої в лікарській практиці послідовності: скарги пацієнта; розпитування про перебіг захворювання, про життя, загальноклінічні зміни в організмі за органами та системами; загальний стан хворого при огляді, промацуванні, простукуванні, вислуховуванні ділянок організму. Місце захворювання обстежують у такій послідовності: огляд ділянки заднього проходу при розведенні сідничних м'язів, після акту дефекації (за Біром); пальпація цієї ділянки, пальцеве дослідження в різних позах хворого (на спині, боці, на гінекологічному кріслі, у колінно-ліктьовому положенні); огляд слизової оболонки прямої кишки за допомогою ректальних дзеркал; спеціальні методи: ректороманоскопія, огляд фіброколоноскопом, рентгенографія (іригографія); лабораторні дані.
У процесі обстеження проводять загальноприйняті лабораторні дослідження, клінічні та біохімічні аналізи крові, сечі, глюкози крові, коагулограми, групи крові та резус-належності і т. ін.
Диференційна діагностика
Диференційну діагностику геморою проводять з випаданням слизової анального відділу, поліпами прямої кишки, гострокінцевими кондиломами, тріщиною заднього проходу, виразковим та специфічним (туберкульоз, сифіліс) проктитом, колітом, парапроктитом, анальним свербежем, папілітом, криптитом, гемангіомою, лімфоангіомою, кокцигодинією.
Випадання прямої кишки
через задній прохід виникає внаслідок слабкості м'язів тазового дна та глибокого його розташування в ділянці міхуро-во-прямокишкового простору. Виділяють стадії випадання як за кількістю тканин, які випали (слизової оболонки анального відділу, всіх шарів прямої кишки), так і залежно від інтенсивності підвищення внутрішньочеревного тиску при акті дефекації чи фізичних навантаженнях.
Випадання слизової оболонки прямої кишки
нерідко спостерігається при геморої та самостійно при зниженні тонусу сфінктерів анального каналу.
При огляді ділянки заднього проходу та натужуванні у лежачому положенні хворого чи навпочіпки з'являється слизова оболонка, яка при звичайному стані зникає. Нерідко слизова оболонка гіперемована і має виразки. При пальцевому дослідженні визначається зниження тонусу сфінктера.