ГеморойСторінка 5
Поліпи прямої кишки
- обмежене розростання покривного та залозистого епітеліїв разом із прилеглими тканинами, що призводить до утворення множинних (поліпи) або поодиноких (поліп) випинів з вузькою чи широкою основою, які можуть при випорожненні випадати із заднього проходу і кровоточити, що нагадує гемороїдальний вузол. При пальцевому дослідженні чи ректоскопії відмічаються чітка відмежованість поліпа від слизової оболонки і його рухливість. Лікування - хірургічне.
Гострокінцеві кондиломи
- розростання строми та плоского епітелію шкіри заднього проходу з утворенням сосків. Вони виникають внаслідок подразнення шкіри виділеннями при хронічному запаленні прямої кишки чи піхви. Частіше кондиломи бувають множинними у вигляді конгломератів. Нерідко спостерігається мацерація. Диференціювати гострокінцеві кондиломи необхідно із сифілітичними широкими кондиломами та гонореєю. Лікування - хірургічне видалення.
Тріщина заднього проходу —
повздовжній дефект слизової оболонки, частіше на 6 годині за циферблатом годинника. Причинами її виникнення можуть бути запори, травми, папіліт, геморой.
Хворі звертаються до лікаря зі скаргами на інтенсивний біль у ділянці заднього проходу, який посилюється під час та після акту дефекації, наявність крові в калі, виділення слизу, гною, печію, свербіж.
При огляді заднього проходу виявляють повздовжню тріщину слизової оболонки, частіше ззаду нижче гребінцевої лінії анального каналу, розміром від 0,5 до 1 см. При пальцевому дослідженні відмічаються підвищення тонусу сфінктера, ущільнення країв та дна тріщини. Дане дослідження спричиняє біль, тому проводять його після введення знеболювальних засобів. Лікування - консервативне, ін'єкційне, оперативне.
Проктит
- запалення слизової оболонки прямої кишки, гостре чи хронічне. Хворі відмічають печію, болючі позиви на акт дефекації, при якому спостерігається виділення слизу та крові (виразкова форма).
При пальцевому дослідженні відзначаються підвищення тонусу сфінктера і кров на пальці, при ректороманоскопії - гіперемія та набряк слизової оболонки, ерозії. Необхідно виключити дизентерію. Лікування - консервативне (дієта, антибіотики).
Специфічний проктит
(туберкульозний, сифілітичний, актиномікоз і т. ін.) виникає внаслідок потрапляння інфекції ентеральним, гематогенним та контактним шляхами. На слизовій оболонці прямої кишки утворюються виразки: туберкульозна, актиномікотична, м'який, твердий шанкри. Вигляд виразки, її глибина і щільність залежать від збудника захворювання. Тому необхідно проводити бактеріологічний та цитологічний аналізи виділень з виразки і серологічне обстеження. Виконують також гістологічне дослідження. Лікування - специфічне.
Парапроктит
- флегмона або абсцес біля прямої кишки. Особливість перебігу гострого парапроктиту залежить від місця знаходження гнійного процесу в параректальних клітковинних просторах.
Підшкірний парапроктит зустрічається у 50 % хворих. Виникає і швидко зростає біль у промежині біля заднього проходу. Одночасно підвищується температура тіла, з'являється лихоманка. Біль пульсівний, посилюється при русі, зміні положення тіла. Шкіра промежини на боці ураження гіперемо-вана, набрякла. Пальпація викликає різку болючість, нерідко - флуктуацію.
Підслизовий парапроктит (1,9-6,3 %) характеризується вираженим болем у прямій кишці, який посилюється при акті дефекації. Температура тіла - субфебрильна. При пальцевому дослідженні визначають інфільтрат у певному місці, болючість. Гній виходить у просвіт кишки.
Парапроктит частіше виникає у сіднично-прямокишковому просторі (3540 %). Захворювання розвивається поступово, погіршується загальний стан хворого, мають місце загальна слабість, порушення сну. Пізніше приєднуються відчуття важкості й постійний тупий біль у прямій кишці. Біль посилюється при акті дефекації. При пальцевому дослідженні виявляють болюче затвердіння з відповідного боку.