Захворювання придатків шкіриКниги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Захворювання придатків шкіриСторінка 3
Можуть спостерігати і таку ситуацію, коли в одних вогнищах волосся починає відростати, а в інших місцях з' являються нові вогнища алопеції.
Патогістологія:
епітеліальна піхва волосків відділяється від сполучнотканинних оболонок, порушується її структура, цибулина деформується, сосочки атрофуються; спостерігається інфільтрація лімфоцитами, дегенерація нервово-рецепторного апарату, кількість волосяних фолікулів зменшується.
Диференційний діагноз
— із дерматофітіями голови (є запальні явища, лущення, обламане волосся, у якому виявляють міцелій грибків), трихотиломанією, сифілітичною алопецією (вогнищ багато, вони маленькі, не зливаються, у них випадає не все волосся, виявляють його порідіння, позитивні серологічні реакції на сифіліс).
Лікування.
Необхідно враховувати можливі причини алопеції, наявність супровідних хвороб, які підлягають санації. Радикального лікування не існує.
Лікування поділяють на загальне і місцеве. Загальна терапія у стадії прогресування передбачає застосування седативних засобів, а також невеликих доз кортикостероїдів (10-15 мг преднізолону) протягом 3-4 тижнів. До речі, застосування масивних доз стероїдів не впливає на кінцеві результати терапії і не вирішує питання.
У всіх стадіях показана загальнозміцнювальна терапія: вітаміни А. Е, В6, В12, РР та інші, біостимулятори (алое, екстракт плаценти, пантокрин тощо), настоянка аралії, лимонника, жень-шеню, екстракт елеу-терокока та інші. Використовують також ксантинолу нікотинат, теоні-кол, андекалін, анаболічні гормони, препарати цинку (цинктерал) до 744 мг (6 табл. на добу до 3 місяців і довше), препарати заліза, міді, гліцерофосфат кальцію, гліцирам та інші. За наявності хронічних вогнищ інфекції доцільний короткий курс антибіотикотерапії. Обмежитись тільки місцевою терапією можна у випадках наявності 1-2 вогнищ без ознак прогресування. Використовують втирання гідрокортизоно-вої, преднізолонової мазей, деперзолону, дермозолону лориндену С та інших, ескузану, настоянки стручкового перцю, змащування пастою Розенталя, зрошення хлоретилом. Із фізіотерапевтичних методів використовують кріомасаж, еритемні дози УФО, дарсонвалізацію. Фітотерапія: загальна—відвари хвоща, череди, деревію, споришу, кропиви; місцева—втирання соку цибулі, часнику, настоянки кореня лопуха, хрону. У їжу доцільно вводити квасолю, горох, жовток, плавлений сир, печінку, горіхи, кашу гречану і вівсяну, які багаті на залізо, цинк, мідь.
Прогнозувати
перебіг хвороби практично неможливо. В одних випадках процес обмежується утворенням 1-2 лисин, зупиняється і не прогресує або настає самоодужання. В інших - процес прогресує, виникають нові вогнища алопеції, хоча у старих можуть спостерігати ріст волосся. Рідко процес настільки швидко прогресує, що призводить до розвитку тотальної алопеції.
Профілактика
первинна не розроблена, вторинна передбачає санацію супровідної патології.
ТОТАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ (ALOPECIA TOTALIS)
Під цією назвою розуміють стан, коли на голові випадає усе або майже все волосся, випадають також брови, вії, іноді спостерігають дистрофію нігтів. Це може статися впродовж кількох днів, тижнів, місяців, хоча починається хвороба у більшості випадків із появи однієї чи кількох лисин. Ця форма алопеції надзвичайно резистентна до терапії, тому її ще називають злоякісною. Хворі підлягають всебічному обстеженню для виявлення супровідної внутрішньої патології. Звичайно ж, основною є загальна терапія, як у випадках гніздової алопеції.