Кропив'янка та еритемиСторінка 9
Підгострий мігруючий вузлуватий гіподерміт Вілянови-Пі-ноля.
Хворіють найчастіше жінки, висипка виникає часто після ангіни, грипу. Асиметрично на передній поверхні гомілки з'являється глибокий вузлуватий інфільтрат величиною з долоню, незначно болючий при пальпації, з чіткими контурами і хронічним перебігом. Гістологіч -но відрізняється від вузлуватої еритеми тим, що уражаються не великі судини, а капіляри підшкірної клітковини. Вузлуватий гіподерміт іноді може розиватись як реакція на туберкульозну інфекцію.
Лікування.
Виявити причину і, якщо можливо, усунути її. Але це не завжди вдається. У випадках, коли вузлувата еритема пов'язана з інфекційними чинниками, показані антибіотики, залежно від природи цих чинників (рифампіцин, стрептоміцин, пеніцилін, тетрациклін та інші), у звичайних дозах протягом 1-2 тижнів. Ефект значно посилюється при комбінації антибіотиків із невеликими дозами кортикостероїдів (15-20 мг преднізолону 1 раз на добу після сніданку). Застосовують також протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, індометацин (метиндол), бутадіон, ібупрофен та інші). Досить ефективним є калію йодид у добових дозах 300-900 мг 2-4 тижні. У випадках чіткого зв'язку загострень вузлуватої еритеми із менструацією показані, після консультації гінеколога, оральні контрацептиви протягом 3-6 циклів. З профілактичною метою
— санація вогнищ фокальної інфекції, лікування супровідних хвороб чи уникнення вживання ліків, що провокують хворобу.
ЕРИТЕМА МАРГІНАЛЬНА ПРИ ГОСТРОМУ СУГЛОБНОМУ РЕВМАТИЗМІ (ERYTHEMA MARGINALE RHEUMATICUM)
Дану хворобу вважають майже специфічною для ревматизму. На висоті загострення ревматизму з'являються множинні точкові червоні плями із швидким периферійним ростом і формуванням кілець, напівкі-лець. Активна периферійна зона плям дещо набрякла, в центрі шкіра синюшна, пігментована. Іноді вогнище має уртикоподібний вигляд. Лущення і суб'єктивних відчуттів нема. Характерний швидкий (до 2 см на добу) периферійний ріст. Кільця можуть зливатись, утворюючи по-ліциклічні фігури. Характерна локалізація—тулуб, живіт, кінцівки. Впродовж кількох днів регресує спонтанно або під впливом протиревматичної терапії, можуть виникати рецидиви через кілька тижнів.
ФОТОТОКСИЧНА МЕДИКАМЕНТОЗНА РЕАКЦІЯ
Крім порфіринів, посилюють фототоксичні реакції ліки, які є фотосенсибілізаторами: грізеофульвін, фуросемід, бруфен, напроксин, тетрацикліни, бактрим, неграм, циметидин, кордарон, тразикор, мето-трексат, вінбластин, аміназин, діазепам, валіум та інші.
Клініка.
На відкритих ділянках шкіри — еритема, набряк, везикули, можливий розвиток бульозних елементів, згодом — лущення, пігментація, суб'єктивно хворі відчувають поколювання, сверблячку, біль, іноді озноб, лихоманку, слабкість. Можливе відшарування нігтів (фо-тооніхолізис) після опромінення сонцем на тлі вживання тетрациклінів. Через кілька тижнів після початку вживання тетрациклінів нігті втрачають прозорість, розвивається піднігтьовий гіперкератоз, який спочатку локалізується по латеральному краю одного або кількох нігтів, в подальшому нігті відшаровуються.