Кропив'янка та еритемиСторінка 5
Патогістологія:
в епідермісі —вакуольна дегенерація і некроз епідермальних клітин, іноді всього епідермісу із формуванням суб-епідермальних бульозних елементів. У верхній частині дерми набряк, розширення судин із лімфогістіоцитарною інфільтрацією навколо судин і в ділянці базальної мембрани.
Диференційний діагноз
проводять із дерматитами, кропив'янкою.
Лікування.
У випадках локальних проявів можна обмежитись тільки місцевою терапією, кортикостероїдними мазями. При дисемінова-них формах призначають антигістамінні препарати, протизапальні, антибіотики (доксициклін) 5-7 днів, у тяжких випадках — кортикостероїди, залежно від можливого патогенезу.
Профілактика.
З метою профілактики рецидивів — санація хронічних вогнищ інфекції, повторне введення гаммаглобуліну, тіосульфат натрію внутрішньовенно, тималін, іноді ефективна протигерпети-чна чи поліомієлітна вакцина або тривале вживання ацикловіру, якщо хвороба провокується герпетичною інфекцією.
Еритема багатоформна бульозна
Синонім.
Синдром Стівенса-Джонсона.
Найчастішою причиною є алергійна реакція на ліки. Хвороба починається раптово, гостро, висока гарячка із порушенням загального стану хворих. Уражається шкіра, слизові оболонки рота, очей, геніталій, ануса, можуть розвинутись бронхіти, пневмонії, міокардити, нефрити, діарея, поліартрити, отит, пароніхії. На шкірі — рясна плямисто-папульозно-бульозна висипка з елементами значних розмірів, характерна для багатоформної еритеми (фото 96, 97). На слизовій оболонці рота, носа виникають численні бульозні елементи з наступ -ним формуванням великих кровоточивих ерозій, на губах на поверхні ерозій утворюються масивні геморагічні кірочки (фото98). Розвивається тяжкий катаральний або гнійний кон'юнктивіт, можливий розвиток виразкового кератиту, увеїту і навіть панофтальмії, яка може призвести до втрати зору, тому необхідне спостереження офтальмолога. На геніталіях, на місці бульозних елементів виникають великі, численні, болючі ерозії, що порушують сечовипускання у чоловіків і втягують у процес сечовий міхур. Такі ж бульозно-ерозивні ураження наявні в ділянці ануса, що утруднює дефекацію.
Лікування.
Показана системна кортикостероїдна терапія (30-60 мг преднізолону і більше на добу залежно від важкості процесу), гамма-глобулін, дезінтоксикаційна терапія.
Профілактика.
Уникнення впливу ліків, які підозрюються як етіологічний чинник, санація хронічних вогнищ інфекції.
ТОКСИЧНИЙ ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ НЕКРОЛІЗ (NECROLYSIS EPIDERMALIS TOXICA)
Синонім.
Синдром Лайєлла.
Синдром описав уперше в 1956 році шотландський лікар Lyell. Тоді він спостерігав 4 хворих із бурхливим перебігом хвороби, що супроводжувався підвищенням температури тіла, порушенням загального стану і появою численних бульозних елементів на шкірі. Пізніше, узагальнивши інші спостереження, автор назвав цей синдром токсичним епідермальним некролізом. Цей синдром розглядають як неспецифічну реакцію на вплив медикаментозних (до 80 %), токсичних і хімічних чинників. Що стосується ліків, то спостереженнями встановлено, що такі хворі часто одержували комбіновану терапію (в цю комбінацію найчастіше входили сульфаніламіди) на тлі респіраторних хвороб, ревматизму та інших патологічних станів, тобто на тлі зміненої реактивності організму (інфекційна алергія). Найчастіше синдром провокують сульфаніламіди, барбітурати, бісептол, піразолонові препарати, антибіотики, тіамін, протиправцева сироватка та інші. Токсичні впливи можуть бути також спричинені хімічними речовинами, недоброякісними продуктами, вірусною інфекцією, вакцинацією.