Атеросклеротичні ураження артерійСторінка 4
Діагностика
Крім загальноклінічних (анамнез, об'єктивне обстеження, загальний аналіз крові й сечі, копрологічний аналіз, коагулограма, біохімічний аналіз крові) й інструментальних (фіброгастроскопія, колоноскопія, рентгеноскопія шлунково-кишкового тракту та іригографія) обстежень, проводять аортографію або селективну целіако- і мезентерикографію. На ангіограмах при хронічній абдомінальній ішемії виявляють як прямі ознаки ураження вісцеральних артерій (дефекти наповнення, звуження, оклюзія судин), так і непрямі (ретроградне заповнення ураженої артерії, розширення колатералей).
Диференційна діагностика
Диференційну діагностику проводять з пухлинами шлунка, підшлункової залози, печінки. Для виключення пухлини виконують рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту, фіброгастродуоденоскопію, комп'ютерну томографію, лапароскопію і лапаротомію. Наявність у хворого супровідного ураження аорти й її гілок підвищує вірогідність пошкодження вісцеральних артерій.
Подібна клінічна картина може спостерігатися і при виразковій хворобі шлунка, гастриті, холециститі, панкреатиті й т. ін. Ангіографічне дослідження вісцеральних судин - найважливіший метод діагностики хронічної абдомінальної ішемії.
Лікування
При легкому перебізі хворим проводять консервативне лікування (дієта, спазмолітичні та антисклеротичні препарати, ліки, що поліпшують метаболізм тканин і реологічні властивості крові). При ураженні двох з трьох вісцеральних артерій показана операція. У разі пошкодження однієї вісцеральної артерії необхідно враховувати тяжкість ішемічних розладів і ступінь розвитку колатерального кровобігу. При стенозах і оклюзіях у ділянці усть вісцеральних артерій проводять ендартеректомію, а при більш поширених ураженнях - резекцію ураженої ділянки з наступним протезуванням або шунтуванням.
Вазоренальна гіпертензія
Вазоренальна гіпертензія обумовлена ураженням (стенозом, оклюзією або аневризмою) ниркових артерій і спостерігається у 3-5 % хворих з артеріальною гіпертензією.
Етіологія і патогенез
Пошкодження ниркових артерій можуть бути уродженими й набутими. Серед уроджених аномалій ниркових артерій виділяють фіброзно-м'язові дис-плазії, атрезію, гіпоплазію ниркової артерії, ангіоми, аневризми й артеріовенозні нориці. Мають значення множинні й додаткові ниркові артерії. При цьому нирка розділена на 5 артеріальних сегментів і кожна додаткова артерія є сегментарною, в разі її звуження або закупорення виникають зміни в сегменті, що призводять до гіпертензії. До групи набутих захворювань входить ураження ниркових артерій на основі атеросклерозу (40-65 %), тромбозу й емболії. Атеросклеротичні пошкодження ниркових артерій є найбільш частою причиною вазоренальної гіпертензії. Атеросклеротична бляшка зазвичай локалізується в усті або першому сегменті артерії. Важливо і те, що вона розміщується в інтимі й тільки частково уражує медіальну оболонку.
Ці патологічні процеси призводять до зменшення пульсового тиску в нирках, що призводить до гіперплазії юкстагломерулярних клітин. Вони в цих умовах виділяють велику кількість реніну, який сприяє утворенню ангіо-тензину, що має потужну вазопресорну дію.