Особливості перебігу і лікування окремих видів грижКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Зовнішні черевні грижі / Особливості перебігу і лікування окремих видів грижСторінка 8
Мал. 2.16. Будова м'язової і судинної лакун:
1 - а. Femoralis; 2 - lig. Ingunalis; 3 - v. femoralis; 4 - nodus lymphaticus; 5 - lig. Lacunari; 6 - lamina profunda fasci lata; 7 - fascia pectinea; 8 -vasa obturatoria, n. obturatoris.
Широка фасція стегна поділяється на поверхневий та глибокий листки. Глибокий листок прямує вглиб і прикриває западину, утворену м'язами - m. pectineus ileopsoas, et adductor longus, яку називають fossa ileopectinea. У цьому листку проходять стегнові судини, що вийшли з-під пупартової зв'язки. Поверхневий листок прикриває стегнову артерію і біля зовнішнього краю вени закінчується, утворивши півмісяцеву складку - plica falciformis, що має два ріжки, простір між якими називають овальною западиною (fossa ovalis). Зверху ця западина прикрита поверхневою фасцією стегна (lamina cribrosa), через яку проходить vena saphena magna. Якщо зняти поверхневу фасцію разом із листком стегнової фасції, то можна помітити дві лакуни - lacuna musculorum et lacuna vasorum, поділені між собою lig. ileopectineum. Через першу проходять m. ileopsoas et n. femorallis, через другу - n. lumboinguinalis et a. et v. femoralis з лімфатичними судинами. У нормі стегнового каналу, як і пахвинного, не існує. З'являється він за умов утворення грижі чи наявності дивертикула очеревини. Проміжок між краєм вени та жембернатовою зв'язкою називають внутрішнім стегновим кільцем, через яке і виходить стегнова грижа. Отже, межами внутрішнього кільця стегнового каналу є: зверху - пупартова зв'язка, знизу - гребінець лобкової кістки, зовні - стегнова вена і медіально -жембернатова зв'язка. Зовнішнє кільце є овальним вікном, прикритим пластинкою lamina cribrosa, на якій лежить пакет лімфатичних вузлів. Внутрішнє кільце прикриває розенмюлерівська залоза. Інколи навколо нього буває аномалія судин, яку називають corona mortis.
За частотою стегнові грижі посідають друге місце після пахвинних і спостерігаються переважно у жінок (80 %) середнього віку. Сприяють їх розвитку в жінок ширший, ніж у чоловіків таз, більші м'язова та судинна лакуни, менша міцність пахвинної зв'язки. Вмістом стегнової грижі бувають тонка кишка, сальник, рідше - червоподібний відросток, сечовий міхур, внутрішні статеві органи жінок. Іноді вона спостерігається одночасно з пахвинними чи іншими грижами. Стегнові грижі поділяють на три групи: 1) грижі, які проходять через судинну лакуну; 2) грижі, які проникають через отвір у жембернатовій зв'язці; 3) грижі, які проходять через м'язову лакуну (грижа Гесельбаха).
Розрізняють повну стегнову грижу, коли вона виходить зі стегнового каналу через поверхневу фасцію в підшкірну клітковину; неповну, або інтер-стиціальну, коли грижа не виходить за межі поверхневої фасції, знаходячись у стегновому каналі поблизу судин; початкову, при якій грижовий мішок не виходить за межі внутрішнього стегнового кільця. Як правило, стегнова грижа є невправимою.
Частіше хворі зі стегновими грижами скаржаться на біль у пахвинній ділянці, що посилюється при навантаженні чи тривалій ходьбі, можуть спостерігатися диспептичні явища. Іноді в них з'являються оніміння, опухання вночі у відповідній ділянці стегна. Типовою ознакою стегнової грижі є наявність грижового опуху в ділянці пахвинно-стегнового згину у вигляді півкулі невеликого розміру, розташованого під пупартовою зв'язкою до середини від стегнових судин. Якщо питання про наявність грижі не викликає сумніву, іноді виникає потреба уточнити її характер - пахвинна чи стегнова. Пахвинні грижі завжди розташовуються над пупартовою зв'язкою, а стегнові - під нею. Важко це зробити у жінок з відвислим животом чи з надмірно розвинутою жировою клітковиною. У цих випадках треба орієнтуватися на лобковий горбок: якщо грижовий опух лежить до середини вгору від нього, то грижа пахвинна, коли ж він іде вбік і вниз - стегнова. Різновиди стегнових гриж можна розпізнати 6 лише під час операції.