Папулосквамозні дерматозиСторінка 9
Лікування,
як парапсоріазу з малими бляшками.
ПІТИРІАЗ РОЖЕВИЙ (ЖИБЕРА) (PITYRIASIS ROSEA)
Етіологія
не відома. Припускають інфекційну природу дерматозу (початок з «материнської бляшки», наявність другого інкубаційно -го періоду між розвитком бляшки і дисемінацією процесу; сезонність
— частіше навесні, восени; циклічний перебіг; розвиток стійкого імунітету; майже не спостерігають рецидивів).
Клініка.
Приблизно у 80 % хворих за 7-10 днів (іноді 2-3 тижні) до появи дисемінованої висипки з'являється одна, рідше 2-3 «материнські бляшки» діаметром кілька сантиметрів, які розміщуються на тулубі, частіше в ділянці ключиці, лопатки і мають вигляд червоних плям овальної форми з чіткими контурами. Периферійна зона еритемна, дещо припіднята над шкірою, в центрі епідерміс зморщений, жовтуватого кольору, пізніше лущиться, утворюючи комірець навколо центральної частини бляшки (вигляд «медальйону») (фото 87). Згодом, раптово виникає розповсюджена плямиста, іноді плямисто-папульозна, рідше
— плямисто-уртикарна симетрична висипка на шкірі тулуба, внутрішніх поверхнях стегон, згинальних поверхнях верхніх кінцівок. Особливо рясна висипка під пахвами і в пахових ділянках. Висипка відсутня на обличчі, волосистій частині голови, кистях, ступнях, хоча з цього правила є винятки. Елементи висипки — різко обмежені, круглі чи овальні або неправильної форми запальні плями, рідше папули, довгим діаметром розміщені вздовж ліній Лангера, блідо-червоного, рожевого, іноді із жовтуватим відтінком, кольору, в центрі — суха, складчаста, наче зім'ятий цигарковий папір, лусочка, по периферії — еритемна зона. Величина елементів від 2-3 мм до 1,5 см, рідше — більша (фото 86).
Описані випадки розміщення елементів висипки на обличчі, волосистій частині голови, долонях, підошвах (іноді виявляють везикули). Свіжі елементи висипки можуть виникати впродовж перших 2-х тижнів хвороби.
Розрізняють такі клінічні форми рожевого пітиріазу:
плямистий (точковий, краплеподібний, монетоподібний, кільцеподібний, двобічний, однобічний, генералізований, локалізований, зливний), уртика-рний, папульозний (плямисто-папульозний, фолікулярний), везикульо-зний, геморагічний.
Висипка в більшості випадків не супроводжується сверблячкою. В окремих випадках на початку хвороби можуть спостерігати нездужання, головний біль, субфебрилітет і біль у м'язах, можливе невеличке збільшення шийних і підщелепних лімфовузлів, рідше є сверблячка, іноді сильна.
Патогістологія:
паракератоз, відсутність зернистого шару, невеликий акантоз, спонгіоз, дискератоз, в дермі — набряк, периваску-лярний інфільтрат із лімфоцитів.
Перебіг.
Характерна сезонність, більше випадків хвороби трапляється навесні, восени, хоча окремі випадки спостерігають впродовж року. Тривалість хвороби в середньому 5-6 тижнів, іноді більше (до 12 тижнів). У випадках подразнювальної місцевої терапії розвиваються явища екзематизації і хвороба затягується до 2-3 місяців. Зазвичай, хвороба не рецидивує.
Диференційний діагноз
проводять із дерматофітіями, сифілітичною розеолою, себореїдами, псоріазом, парапсоріазом.
Лікування.
У випадках, коли висипка незначна, можна обмежитись тільки місцевою терапією або зовсім не проводити лікування. Процес регресує впродовж 4-8, іноді до 12 тижнів. Неодмінною умовою лікування є заборона миття з милом і користування мочулою, протирання спиртовими розчинами, змазування, втирання мазей впродовж перших тижнів хвороби. На такі процедури хвороба реагує загостренням аж до розвитку дерматиту чи екзематизації.