Папулосквамозні дерматозиСторінка 10
З метою скорочення терміну перебігу хвороби у випадках рясної висипки використовують антибіотики (левоміцетин, еритроміцин та інші), пантотенат кальцію, етакридину лактат (0,01-0,02 2 рази на день у капсулах). У тих випадках, коли хвороба супроводжується вираженою сверблячкою, показані антигістамінні препарати.
Місцево застосовують індиферентні збовтувані суміші, цинкову пасту, рідше — кортикостероїдні креми.
Прогноз
сприятливий, настає повне одужання, рецидиви — дуже рідко.
Профілактика
не розроблена.
ЧЕРВОНИЙ ПЛОСКИЙ ЛИШАЙ (LICHEN RUBER PLANUS)
Етіологія
не відома. Існує кілька теорій, які пояснюють розвиток цієї хвороби: вірусна, або інфекційна, неврогенна, або нейроендокринна, спадкова, інтоксикаційна, імуноалергійна. Але жодна з цих теорій не дає вичерпного пояснення розвитку хвороби. Вважають, що в основі розвитку цього дерматозу лежить взаємодія складних нейрогуморальних та імуноалергійних змін. Припускають, що невідомим ан -тигеном, який стимулює функції клітин Лангерганса і активує функції Т-клітин, може бути вірус, а цитотоксичний ефект дії Т-клітин на базальні кератиноцити тим значніший, чим більший дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в цих клітинах. Сприятливим грунтом для розвитку імунологічних реакцій в шкірі є стресові ситуації, які служать пусковим механізмом у виникненні вегетативних, нейроендокринних і гуморальних зрушень.
Клініка.
Висипка мономорфна і складається із негострозапаль-них дермо-епідермальних папул діаметром 1-3 мм, яким властиві такі особливості:
- полігональні контури;
- пупкоподібне центральне западання;
- блискуча поверхня при боковому освітленні;
- відсутність тенденції до периферійного росту;
- наявність сітки Уікхема, яку видно в глибині папул після змазування водою чи олією;
- синюшно-червоне, лілове, перламутрове забарвлення (фото 88).
Вони можуть зливатися між собою, утворюючи бляшки, різні фігури. Тоді ж добре видно сітку Уікхема у вигляді дрібних білих крупинок або ліній, що обумовлено нерівномірно потовщеним зернистим шаром епідермісу. Можливі відтінки забарвлення папул: жовто-червоний, світло-червоний, яскраво-червоний, малиновий, темно-вишневий, мідно-червоний, фіолетовий, синьо-червоний, буро-червоний, темно-коричневий, рідше — чорний. Поверхня папул гладенька, згодом на поверхні виникає невелике лущення. Висипка може бути генералі-зованою або локальною, характерна схильність висипки до групування, утворення кілець, гирлянд або лінійного розміщення. Можливе зостериформне (на одній половині тіла) розміщення висипки, локалізація на статевих органах, слизовій оболонці рота. Вибірковою локалізацією висипки вважають згинальні поверхні передпліч, ділянки зап' ястя, ліктьових згинів, розгинальні поверхні гомілок, поперекову ділянку, голівку статевого члена (фото 89). На кінцівках, тулубі висипка розміщується симетрично. В прогресуючій стадії можливий розвиток ізоморфної реакції (феномен Кебнера) — лінійна висипка на місці розчухів, травм. У частини хворих змінені нігті: повздовжня по-смугованість, іноді у вигляді гребенів, потемніння, іноді гіперемія ніг -тьового ложа. Хворі скаржаться на сверблячку різної інтенсивності, рідше — на поколювання, печіння.
Досить часто ізольовано або одночасно із шкірою уражаються слизові оболонки рота, статевих органів. Ураження слизових оболонок описують у таких варіантах: білувато-сірі або порцеляноподібні папули групуються, утворюючи ніжні, тонкі лінії або сітку, іноді зливаються у вигляді бляшок, що нагадують лейкоплакію, ерозивні, виразкові чи бульозні варіанти, які супроводжуються болючістю (фото 90). А.Л. Машкіллейсон (1984) виділяє 6 клінічних форм червоного плоского лишаю порожнини рота і червоної облямівки губ: