Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Сторінка 5

цьому з перитонеальної рідини висівали Streptococcus anaerobius, Staphylococcus аureus.

Використання тієнаму в розрахованих разових дозах 3 рази на добу протягом 2-4 днів в 11 хворих показало, що він був ефективним не у всіх випадках. Мікрофлора з перитонеальної рідини була висіяна у 4 пацієнток. Ефективнішим виявилось застосування тієнаму при збільшенні разової розрахункової дози в 1,5-2 рази.

У зв’язку з ендолімфатичним введенням препарату в 3 хворих мав місце головний біль, у 2 – нудота. Ці симптоми починали турбувати пацієнтів у кінці другої доби після включення ендолімфатичного введення тієнаму в комплексну підготовку і блокувались протигістамінними засобами та вітамінами групи В.

За отриманими даними розробили методику передопераційної санації внутрішніх геніталій жінки.

У разі проведення хірургічного втручання при гострому гнійнозапальному захворюванні придатків матки в екстреному порядку використовували тільки одноразове введення розрахункової дози антибіотика, віддаючи перевагу ендолімфатичному введенню. У післяопераційний період, після уточнення культури бактеріальної флори і її чутливості до антибіотика, продовжували введення препарату або призначали інший.

Якщо гострий напад внаслідок використання консервативних методів лікування блокується і оперативне втручання відкладається на певний час, то ендолімфатичне введення препарату продовжується ще протягом 2-4 діб.

За наявності протипоказань до застосування антибіотиків призначали нітрофуранові препарати: фуразолідон – по 0,05 г 4 рази, фурагін – по 0,1 г 3 рази на добу після їди за 2-4 дні до оперативного втручання.

Нітрофуранові препарати у хворих із гнійними ускладненнями запальних захворювань придатків матки використовували в дозах, удвічі більших, ніж при гострому запальному процесі: фуразолідон – по 0,1 г 4 рази, фурагін – по 0,2 г 3 рази на добу протягом 3-4 діб. Нітрофуранові препарати використовували у комплексі з антигістамінними засобами і вітамінами групи В.

Включення в комплексну підготовку в передопераційний період хворих із хронічним запальним процесом придатків матки ендолімфатичноговведеннятієнамусприяє їх санації. Таким чином знижується ризик потрапляння мікроорганізмів у черевну порожнину на момент хірургічних маніпуляцій на придатках матки.

Цілеспрямована передопераційна санація внутрішніх геніталій у жінок із гострим і хронічним запальним процесом придатків матки дала можливість знизити частоту ускладнень, які викликаються інфекцією. Необхідно відзначити, що ендолімфатичне введення добової дози тієнаму, як і внутрішньовенне, за 2 год до проведення екстреної операції не створювало достатньої концентрації препарату, необхідної для досягнення повної санації внутрішніх геніталій. Саме тому кількість ускладнень, пов’язаних з інфекцією внутрішніх геніталій у хворих, оперованих у невідкладному порядку, зменшилась лише у 2,4 раза порівняно з контрольною групою пацієнток.

Прорезультати тривалогоендолімфатичного введенняантибіотиківзметою лікуваннягнійно-запальнихзахворюваньпридатків матки повідомляють Т.Н. Дьоміна і співавт. (2001). Вони використовували цей методза 1-3 добидо операції. Для повторного ітривалого введення антибіотика в лімфатичне русло застосовувалась методика мікрохірургічної катетеризації периферичних лімфатичних судин стегна. Авторизастосовувалиантибіотики широкогоспектрадіїабопідібрані залежно від чутливості виділеного мікроорганізму – тієнам, кефзол, цефазолін. Поряд ізантибіотиками вводили також анальгін, гепарин, інтерферон, метрогіл, імуноглобулін. За даними Т.Н. Дьоміної і співавт.,використаннятривалоїендолімфатичноїтерапіївкомплексному лікуванні хворих із гнійно-запальними процесами придатків матки дозволяє зменшитикількість післяопераційних ускладнень, значно покращити наближені та віддалені результати, зберегти генеративну тафертильну функціюжінки зарахунокорганозберігаючих операцій.