Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Сторінка 4

Оцінка важкості стану хворих за вказаними параметрами була визначним фактором при вирішенні питання про включення ендолімфатичноїантибактеріальної терапії у комплексне лікування.

Вибір разової дози і добової кількості тієнаму, визначення тривалості курсу ендолімфатичноїтерапії набирають особливо важливогозначення в клінічних умовах. Якщо дози антибіотика, який вводиться у кров, при різних формах гнійно-запальних захворювань придатків матки залишаються практично незмінними, то для лімфатичного способу введення вони потребують уточнення.

Враховуючи сучасні знання про патогенез гнійно-запальних захворювань і появу нових методик визначення токсичності біологічних рідин (В.В. Бігуняк і співавт., 1987), доза антибіотика при лікуванні гострого гнійно-запального процесу придатків матки визначалась за результатами зміни сумарної токсичності в сироватці крові, лімфі та перитонеальному ексудаті. Це пояснюється тим, що сумарна токсичність убіологічних рідинах обумовлена активністю мікробного фактора, з яким пов’язана активність запального процесу.

Разова доза антибіотика розраховується за формулою:

(⋅)( ⋅ + A ⋅ B2 )

AB + A B1)(

Ф =,

3

де Ф – вихідна разова доза тієнаму (0,5 г сухої речовини);

В, В1, В2 – коефіцієнти токсичності в лімфі, плазмі крові і перитонеальній рідині, які визначаються за формулою:

КТ = T1,

T

2

де Т1 – токсичність біологічних рідин у хворих;

Т2 – контрольна токсичність біологічних рідин (донори).

Терапевтичні концентрації антибіотиків, які вводяться ворганізм різними шляхами, здатні ефективніше пригнічувати запальні процеси. Ендолімфатичний шлях введення антибіотика виявився найбільш оптимальним. Було проведено спеціальне дослідження для розробки методу антибактеріальної санації внутрішніх геніталій жінки. У 22 хворих на хронічні запальні процеси придатків матки, оперованих у відстрочений період, проведена санація внутрішніх геніталій. Ендолімфатичне введення тієнаму проводили протягом 2-4 діб. Результати показані в таблиці 19.

У результаті проведених досліджень встановлено, що тієнам дає можливість санувати внутрішні геніталії у групі хворих з неускладненим перебігом захворювання, але для дії на мікрофлору в жінок з ускладненим гнійним процесом його концентрації недостатньо. При

Таблиця 19

Антибактеріальна дія тієнаму