Холера (cholera)Матеріали / Холера (cholera)Сторінка 8
Іншими ускладненнями холери є пневмонія, яка часто супроводжується набряком легень, а також флегмона, абсцес, гнійний паротит, цистит та ін.
Прогноз. Завдяки широкому застосуванню патогенетичного лікування (регідратації) летальність від холери різко зменшилася, однак при зневодненні III—IV ступеня прогноз завжди серйозний. Останнім часом летальність зменшилася з 30 до 1 %.
Діагноз. Під час епідемічного спалаху холери та наявності типових проявів хвороби діагностика не є складною і може грунтуватися лише на клінічній симптоматиці. Однак при легкій формі хвороби із зневодненням І та II ступеня виникають значні діагностичні труднощі, особливо у міжепідемічний період.
Опорними симптомами клінічної діагностики холери є: а) класична тетрада — пронос, блювання, зневоднення (ізотонічна дегідратація), судороги; б) гострий початок хвороби з проносу та наступного блювання (без нудоти, болю в животі, тенезмів), блювотні маси та фекалії у вигляді рисового відвару чи молочної сироватки; в) субнормальна температура тіла; г) акроціаноз (тотальний ціаноз), симптоми холерного обличчя, руки пралі, холерної складки, холерних окулярів; д) охриплий безгучний голос (до афонії), тахіпное, тахікардія, зниження артеріального тиску (до колапсу), олігоанурія.
Велике значення для встановлення діагнозу мають дані епідеміологічного анамнезу, наявність подібного захворювання в оточенні хворого.
Специфічна діагностика. Використовують як класичні, так і експресметоди. До класичних досліджень належить бактеріологічний метод, який є основним і вирішальним у лабораторній діагностиці холери. Для бактеріологічного дослідження використовують фекалії і блювотні маси. Якщо немає можливості доставити матеріал до лабораторії протягом 3 год, використовують середовища-консерванти (лужна 1 % лептонна вода, вісмутсульфітне середовище Ріда та ін.). Матеріал збирають в індивідуальні судна, відмиті від дезинфікуючих розчинів. Для дослідження беруть 10— 20 мл матеріалу, який за допомогою знезаражених кип'ятінням ложок збирають у стерильні банки або пробірки. Для отримання матеріалу також використовують ректальні ватні тампони, рідше гумові катетери. Матеріал доставляють у лабораторію в металевій тарі спеціальним автотранспортом. Під час отримання і транспортування матеріалу слід суворо дотримуватися правил особистої безпеки. Матеріал висівають на 1 % лептонну воду (попередній результат через 6 год) з наступним висіванням на густі живильні середовища. Кінцевий результат отримують через 24—36 год.
Суттєвим недоліком класичних методів лабораторної діагностики є порівняно велика тривалість усього періоду ідентифікації збудника. Тому дедалі ширше при холері використовують експрес-методи діагностики: реакції {мобілізації, мікроаглютинації вібріонів протихолерною О-сироваткою з використанням фазово-контрастної мікроскопії (результат отримують через кілька хвилин), макроаглютинації із застосуванням специфічної протихолерної О-сироватки та реакцію імунофлюоресценції (результат через 2— 4 год).
З метою серологічної діагностики використовують РИГА, РН, ІФА.
Застосовується також метод ідентифікації холерного фага, але він має допоміжний характер.
Диференціальний діагноз. Холеру слід диференціювати з ешерихіозом, харчовими токсикоінфекціями, стафілококовим харчовим отруєнням, шигельозом, ротавірусним гастроентеритом, отруєннями мухомором зеленим, пестицидами, солями важких металів.