Холера (cholera)

Матеріали / Холера (cholera)

Сторінка 7

судорог. У летальних випадках тривалість хвороби не перевищує 3—4 дні.

Реактивний період (видужування) при холері може настати на тлі зневоднення будь-якого ступеня, в тому числі і алгіду. Його початок важко передбачити. Цей період характеризується поступо­вим згасанням гострих проявів хвороби, шкіра хворого набуває нормального кольору, теплішає, відновлюється її еластичність, пульс поступово наближається до норми, тони серця стають більш гучними, підвищується артеріальний тиск, міцніє голос, з'являється сеча аж до поліурії. Поступово протягом 2—3 днів температура тіла повертається до норми. Такі різкі зворотні зміни у більшості випадків швидко відбуваються під час інтенсивної регідратаційної терапії.

До атипових форм хвороби належить блискавична (фульмінантна) холера, при якій спостерігається раптовий початок і бурх­ливий розвиток зневоднення, внаслідок чого швидко розвиваються гіповолемічний шок, судороги всіх груп м'язів, з'являються симпто­ми енцефаліту, настає холерна кома. Деякі дослідники (О. Г. Ніконов) цю форму хвороби пояснюють можливістю перебування та розмноження холерного вібріона у жовчних шляхах, куди збудник потрапляє через спільний жовчний проток із дванадцятипалої киш­ки, де він перед цим розмножився до величезної кількості. Кри­тичний стан розвивається блискавично внаслідок попадання в кров через неушкоджену стінку жовчного міхура великої кількості ток­сичних продуктів холерних вібріонів у ранньому періоді хвороби.

Суха холера (cholera sicca) — дуже тяжка («трагічна») фор­ма хвороби із злоякісним перебігом. У хворих на таку форму се­ред повного здоров'я з'являється різка слабість, швидко розвива­ється колапс, задишка, судороги, ціаноз, коматозний стан. Ця фор­ма за кілька годин призводить до летального кінця при недостат­ності кровообігу і дихання. Такий варіант спостерігається рідко, як правило, у виснажених хворих.

Стерта форма хвороби характеризується нечіткою симптомати­кою і легким перебігом (частіше спостерігається у разі холери Ель-Тор).

Перебіг холери у дітей дошкільного віку має деякі особливості. Гастроентерит, як правило, розвивається рідше і хвороба перебі­гає у формі ентериту. Частіше спостерігаються тяжкі форми, оскільки діти тяжче переносять зневоднення. У них частіше вини­кають ураження центральної нервової системи, проявами чого є адинамія, конвульсії, клонічні судороги, глибоке порушення сві­домості, кома. У дітей швидше розвивається зневоднення, ступінь якого встановити важче у зв'язку з відносно більшим об'ємом по­заклітинної рідини, тому показники відносної густини плазми кро­ві є менш інформативними. У дітей більша схильність до гіпокаліємії, значніше підвищення температури тіла. Пронос має виснажли­вий характер. Можливі менінгеальні симптоми.

Подібні прояви можуть спостерігатися також у осіб похилого віку внаслідок ареактивності (авітаміноз, інтеркурентні захворю­вання). Летальність досягає 20—40 % і більше.

Особливості сучасного перебігу холери пов'язані зі специфікою вібріона Ель-Тор. Холера, спричинена цим збудником, має пере­важно більш легкий перебіг, частіше спостерігаються стерті та атипові форми з тривалим постінфекційним, нерідко здоровим вібріоносійством. ;

Ускладнення. Одним із ускладнень холери є холерний тифоїд (Грізінгера), який часто розвивається на початку реактивного пе­ріоду внаслідок проникнення гнильних чи інших мікроорганізмів з кишок у кров на тлі глибокого пригнічення імунологічної реактив­ності організму. У разі виникнення такого ускладнення спостеріга­ється раптове підвищення температури тіла до 39 °С і вище. З'яв­ляються головний біль, сонливість, тифозний стан, гепатоліенальний синдром. На шкірі можливий розеольозний висип, із крові ви­діляють збудників кишкових інфекцій (сальмонели, ешерихії та ін.). Якщо у хворих, які перебувають у такому стані, настає холерна кома внаслідок екстраренальної азотемії, то летальний кінець не­минучий. Видужання можливе, але наступає дуже повільно.