Запальні захворювання щитоподібної залози

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Запальні захворювання щитоподібної залози

Сторінка 4

Найсуттєвішими ознаками автоімунного тиреоїдиту є: переважно симетрично збільшена щитоподібна залоза, яка при пальпації має щільну ("дерев'янисту") консистенцію, досить типова сонографічна картина, поступовий розвиток гіпотиреозу, високий титр антитіл до тиреоглобуліну і мікросомального антигену, зростання активності ТФР - В. Слід відзначити, що більшість лабораторних, у тому числі й імунологічних, методів дослідження вказує на неспе-цифічність виявлених порушень при різних патологіях щитоподібної залози, тому їх цінність для диференційної діагностики обмежена. Про наявність автоімунного тиреоїдиту свідчить позитивний ефект преднізолонової проби: зменшення залози після введення 20 мг преднізолону протягом 1-2 тижнів.

Особливо важкі для діагностики випадки поєднаної патології щитоподібної залози - різних форм зоба, автоімунного тиреоїдиту і раку. При підозрі на рак основним методом у диференціації є морфологічна верифікація характеру ураження залози шляхом виконання ТАПБ і ТБ.

Диференційну діагностику продовжують проводити і під час операції, при оцінці макроскопічного вигляду щитоподібної залози. При автоімунному тиреоїдиті макроскопічно залоза білуватого або блідо-рожевого кольору, капсула незначно виражена, вени тонкостінні й тендітні, частки залози щільні ("дерев'янисті"), малорухомі, охоплюють трахею півкільцем, у рану не виводяться. За необхідності (при підозрі на злоякісну пухлину) проводять інтрао-пераційну експрес-діагностику - цитологічне дослідження мазків-відбитків.

Методи лікування

Єдиної точки зору на методи лікування автоімунного тиреоїдиту немає. У більшості випадків проводять комплексну консервативну терапію, спрямовану на корекцію імунної та ендокринної систем, а також порушень метаболічних процесів в організмі. Специфічної терапії автоімунного тиреоїдиту досі не існує.

З імунодепресантів застосовують преднізолон, який дає позитивний клінічний ефект майже у 65 % хворих, а також циклофосфамід. При явищах гіпотиреозу призначають тиреоїдні гормональні препарати - тиреоїдин, Ь-тироксин. Замісна терапія тиреоїдними гормонами не змінює патогенетичні механізми автоімунного тиреоїдиту, але знижує напруженість імунної системи.

Антиоксиданти (аевіт, аскорутин, вітамін и), стабілізуючи ліпопротеїдні мембрани, сприяють гальмуванню процесу деструкції тиреоцитів, поліпшують їх функціональну здатність, а також підвищують функціональний стан імунної системи. Позитивні результати отримано при поєднанні традиційних методів лікування з місцевим внутрішньотканинним введенням імунокоригувальних препаратів. Для гальмування місцевого автоімунного процесу в тканину щитоподібної залози пункційно вводять метипред (стероїд пролонгованої дії).

Медикаментозне лікування довготривале, його потрібно проводити під сучасним лабораторно-інструментальним контролем у динаміці впродовж усього періоду диспансерного нагляду за хворим для оцінки його ефективності й своєчасної діагностики можливих ускладнень. Питання хірургічного лікування автоімунного тиреоїдиту залишаються дискусійними. Це стосується як показань до проведення операції, так і об'єму хірургічного втручання. В останні роки перевагу віддають більш активній хірургічній тактиці, що зумовлено недостатньою ефективністю консервативної терапії, наявністю у 30-35 % хворих різноманітних порушень механічного і рефлекторного характеру (компресія трахеї та інших органів, вегетоневроз, судинна дистонія, шийно-грудний радикулоневрит і т. ін.), збільшенням частоти вузлових форм захворювання з морфологічними ознаками передраку, випадками поєднання автоімунного тиреоїдиту і раку щитоподібної залози, що досягає майже 7 %, труднощами в проведенні диференційної діагностики між автоімунним тиреоїдитом і раком щитоподібної залози.

Оперативне лікування показане при:

1 Ознаках компресії трахеї та інших органів шиї.

2. Підозрі на наявність злоякісної пухлини щитовидної залози.

3. Відсутності ефекту від консервативної терапії і розвитку імунологічної декомпенсації.

При явищах компресії органів шиї виконують економні резекції щитоподібної залози з екстирпацією перешийка, резекцію 2/3 об'єму залози, субтотальну резекцію.

При онкологічних показаннях (підозрі на рак) об'єм операції визначають під час оперативного втручання за результатами макроскопічного й екс-прес-цитологічного (або гістологічного) досліджень. У разі підтвердження раку виконують тиреоїдектомію.

При імунологічній декомпенсації секреторна тканина щитоподібної залози замінена лімфоїдною і фіброзною, залишати які, з фізіологічних позицій, немає сенсу, а враховуючи реальність малігнізації - навіть небезпечно. У цих випадках виконують тиреоїдектомію або субтотальну резекцію залози.