Запальні захворювання щитоподібної залози

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Запальні захворювання щитоподібної залози

Сторінка 1

Запальні процеси, які виникають у незміненій до цього щитоподібній залозі, називають тиреоїдитами, у зобнотрансформованій - струмітами. Класифікація за Зографскі

1. Гострий гнійний тиреоїдит (струміт).

2. Гострий і підгострий негнійний тиреоїдит (струміт):

а) підгострий тиреоїдит де Кервена;

б) інші негнійні тиреоїдити.

3. Хронічні тиреоїдити:

а) хронічний тиреоїдит Хашимото;

б) хронічний тиреоїдит Ріделя;

в) хронічні специфічні інфекційні тиреоїдити: туберкульозний, сифілітичний.

4. Тиреоїдити, зумовлені дією хімічних або фізичних агентів: радіації, олова, миш'яку і т. ін.

5. Паразитарний тиреоїдит, спричинений особливим видом трипаносом (хвороба Шигаса).

10.6.1. ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ ТИРЕОЇДИТ (СТРУМІТ)

Етіологіяі патогенез

Причиною розвитку гострих тиреоїдитів і струмітів є гостра або хронічна інфекція, частіше піогенний чи золотистий стафілокок. Гнійний струміт зустрічається рідко. У більшості випадків при гострому тиреоїдиті запаленням охоплена вся щитоподібна залоза, при струміті - одна частка.

Клінічна симптоматика

Захворювання починається гостро: біль у ділянці розташування щитоподібної залози, підвищення температури тіла до 38 °С і більше, лихоманка, загальне нездужання. Біль може іррадіювати у вухо або потилицю. Під час огляду виявляють припухлість у ділянці щитоподібної залози, більше на стороні запалення, при гнійному процесі - локальне почервоніння шкіри. Щитоподібна залоза збільшена, при пальпації болюча, щільна, у деяких випадках у центрі ураження промацується зона розм'якшення тканини. При гострому струміті пальпується збільшений, болючий вузол щільної консистенції. Через кілька днів існування гнійного тиреоїдиту (струміту) з осередками флуктуації гній може вийти за межі залози з подальшим розвитком флегмони шиї, медіастинітом, сепсисом.

Діагностика

Діагностика гострих гнійних і негнійних запалень щитоподібної залози базується на характерних даних анамнезу і клінічного обстеження. З допоміжних методів дослідження інформативними є дані соно- і термографії. При наявності зони флуктуації необхідно зробити діагностичну пункцію з клінічною оцінкою ексудату і його подальшим бактеріологічним дослідженням.

Диференційна діагностика

Диференційну діагностику треба проводити з хронічними формами тиреої-диту, раком щитоподібної залози, гострими запальними процесами в інших органах і тканинах шиї. Від вищезазначених захворювань гострий тиреоїдит і струміт відрізняються швидким розвитком запального процесу з локалізацією у тканині залози, що визначається клінічно, інструментально (термо- і сонографія) і при діагностичній пункції щитоподібної залози в зоні флуктуації (гнійний ексудат).

Методи лікування

Лікування гострого негнійного тиреоїдиту і струміту - консервативне. Призначають антибіотики широкого спектра дії, преднізолон, аспірин, індоме-тацин, анальгетики. За наявності ознак гнійного процесу в щитоподібній залозі та формування в ній абсцесу показане оперативне лікування - розкриття, санація антисептиками і дренування гнійного вогнища.

10.6.2. ПІДГОСТРИЙ ТИРЕОЇДИТ (ДЕ КЕРВЕНА)

Підгострий тиреоїдит - це запальне захворювання щитоподібної залози, описане де Кервеном у 1904 році, яке становить 1-2 % від усіх захворювань цього органа і зустрічається частіше у жінок.

Етіологія

Етіологія остаточно не відома. Вважають, що це захворювання має вірусну етіологію, оскільки звичайно починається після вірусних інфекцій - кору, епідемічного паротиту, грипу, аденовірусної інфекції тощо, а у крові хворих визначаються антитіла до відповідних вірусів.

Патоморфологія

Запальна реакція у тканині щитоподібної залози характеризується деструкцією і дегенерацією фолікулів, зменшенням або зникненням у них колоїду, інфільтрацією строми нейтрофілами, лімфоцитами, поліморфноядерними і гігантськими клітинами, які утворюють гранульоми. У подальшому на місці ураження розвивається помірний фіброз.

Клінічна симптоматика

Перебіг підгострого тиреоїдиту може бути гострим, хронічним і рецидивним. Звичайно захворювання починається з продромальних явищ: загальної слабкості, втоми, субфебрильного підвищення температури. Потім з'являється біль у щитоподібній залозі, часто з іррадіацією у вухо, нижню щелепу, потилицю, задню ділянку шиї, іноді - дисфагія. Під час загострення можуть визначатися помірні симптоми тиреотоксикозу, які пов'язують з дією надлишку ти-реоїдних гормонів, що виходять з фолікулів щитоподібної залози при їх деструкції. Щитоподібна залоза збільшена, досить щільна, болюча при пальпації, шкіра над нею не гіперемована, м'які тканини шиї не набрякають.