Запальні захворювання щитоподібної залози

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Запальні захворювання щитоподібної залози

Сторінка 3

дифузну і вогнищеву. Гіпертрофічну форму, яку діагностують частіше, називають тиреоїдитом Хашимото.

Клінічна симптоматика

Автоімунний тиреоїдит у більшості випадків починається непомітно і повільно прогресує впродовж декількох років, характеризується поліморфізмом клінічних проявів залежно від форми і стадії захворювання, а також відсутністю патогномонічних симптомів.

Головними ознаками автоімунного тиреоїдиту вважають поступове збільшення щитоподібної залози та її характерну щільність. Залоза збільшена дифузно, не завжди симетрична, поверхня її іноді горбиста, чітко відокремлена, консистенція щільна, вузлувата. Описано симптом "гойдалки": при натисканні на одну з часток спостерігається піднімання протилежної частки і навпаки. При атрофічному варіанті захворювання щитоподібна залоза може пальпа-торно не визначатися. Часто хворі скаржаться на відчуття тяжкості або тиснення у ділянці залози, клубка у горлі", що пов'язано з втратою нею еластичності. При великих розмірах залози з вираженим фіброзом її тканини з'являється симптоматика, зумовлена механічною компресією трахеї та інших органів шиї (дисфагія, диспное і т. ін.).

Поступово розвивається гіпотиреоз, клінічні прояви якого різноманітні й пов'язані з дефіцитом тиреоїдних гормонів в організмі, подальшими загально-метаболічними змінами, що призводять до тяжких функціональних порушень центральної нервової, серцево-судинної, ендокринної, травної та інших систем, а також до дистрофії та своєрідного слизового набряку різних органів і тканин. Характерними є: загальна слабість, швидка втомлюваність, сонливість, зниження фізичної та розумової активності, зниження пам'яті, запори, біль у м'язах, у жінок менорагія, аменорея.

Хворі апатичні, обличчя їх одутте, кінцівки холодні, з набряками, шкіра бліда, суха, потовщена, волосся ламке, випадає. Розміри серця збільшені, тони глухі, має місце брадикардія. Систолічний тиск знижений, діастолічний - підвищений, пульс м'який, слабкого наповнення. Розвивається мікседема - набряк тканин, накопичення рідини у порожнинах тіла. У багатьох пацієнтів збільшується маса тіла.

Далеко не завжди клінічна картина відповідає наведеній. Клінічні прояви автоімунного тиреоїдиту не специфічні й поліморфні та характеризуються різнонаправленими порушеннями функцій багатьох органів і систем. Так, у інших хворих виявляють: емоціональний неспокій, підвищену роздратованість, тахікардію, шлунково-кишкові порушення за гіпермоторним типом. До атипових клінічних форм автоімунного тиреоїдиту слід віднести випадки відносно гострого перебігу захворювання або тривалої ремісії процесу, автоімунний тиреоїдит з тиреотоксикозом у перші роки захворювання і подальшим переходом у гіпотиреоз.

Діагностика

Діагностика автоімунного тиреоїдиту базується на даних клініки захворювання і результатах лабораторно-інструментальних методів дослідження. Найбільш постійними клінічними ознаками автоімунного тиреоїдиту є збільшення щитоподібної залози з характерними фізикальними змінами її, синдром фізичної і психічної астенії, вегетоневротичний синдром, гіпотиреоз.

У зв'язку з різноманітністю і неспецифічністю клінічних проявів при аутоімунному тиреоїдиті велике значення для встановлення діагнозу мають лабораторно-інструментальні методи дослідження. Визначають рівень тире-оїдних гормонів - Т3, Т4, ТТГ, наявність антитіл до різних компонентів тканини щитоподібної залози і до тиреоглобуліну. Характерними є високий титр антитіл до тиреоглобуліну і мікросомального антигену, зростання у сироватці крові активності трансформуючого фактора росту-В (ТФР-В), який є природним імунодепресантом і одним з головних регуляторів розвитку сполучної тканини в ураженому органі. Підвищення активності ТФР-В може бути одним з критеріїв ступеня ураження щитоподібної залози. При радіоізотопному скануванні поглинання залозою І131 знижене.

Високу діагностичну цінність має ультразвукове дослідження. Тут пато-гномонічними ознаками автоімунного тиреоїдиту є: симетричність ультрасоно-графічних змін в обох частках щитоподібної залози (симптом "метелика"), розширення перешийка залози, його чітка візуалізація, зниження ехогенності тканини щитоподібної залози, її неоднорідність, сітчаста, коміркова (сотова) структура (наявність дрібних ехонегативних утворів круглої або овальної форми), нерівність контурів щитоподібної залози, особливо в дорсальних її відділах.

Одним з основних методів діагностики автоімунного тиреоїдиту є цитологічна верифікація його за допомогою ТАПБ, але не завжди оксифільні клітини можна відрізнити від злоякісних.

Диференційна діагностика

Автоімунний тиреоїдит слід диференціювати із спорадичним зобом, фіброзним тиреоїдитом Ріделя, раком щитоподібної залози.