Токсичний зобСторінка 7
У хворих з прогресуючим схудненням, анемією, явищами інтоксикації, за відсутності явних ознак тиреотоксичного зоба, потрібно виконати фіброгаст-роскопію і рентгенографію шлунково-кишкового тракту для виключення злоякісного новоутворення.
У зв'язку з різними підходами до методів лікування дифузного токсичного зоба і вторинних форм тиреотоксикозу важливо проводити диференційну діагностику з тиреотоксичною аденомою, автоімунним тиреоїдитом, ендемічним дифузним (або вузловим) зобом, а також раком щитоподібної залози. При тиреотоксичній аденомі тиреотоксикоз розвивається вторинно після іноді тривалого безсимптомного перебігу. Перехід у стан підвищеної гормональної активності аденоми відбувається звичайно у молодих жінок після перенесеної нервово-психічної травми. Тиреотоксична аденома, як правило, невеликого розміру (2-2,5 см у діаметрі), супроводжується симптомами тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня. Очні симптоми спостерігаються, але не характерні. У людей похилого віку відсутній екзофтальм. На сканограмі на фоні зниженого поглинання І131 щитоподібною залозою окреслюється ділянка посиленого поглинання радіоактивного йоду ("гарячий" вузол), який надмірно продукує тире-оїдні гормони. На відміну від дифузного токсичного зоба, при тиреотоксичній аденомі проби на наявність тиреостимулювальних антитіл негативні.
При вторинному тиреотоксикозі, який виникає на фоні існуючого вже еути-реоїдного багатовузлового зоба, клінічний перебіг захворювання більш легкий.
Порівняльну характеристику ознак первинного і вторинного тиреотоксикозу наведено в таблиці 10.2.
Таблиця 10.2
Порівняльна характеристика ознак первинного і вторинного тиреотоксикозу (за Одіїуіе)
| Симптоми | Первинний тиреотоксикоз | Вторинний тиреотоксикоз |
| Вік хворого | Молодий | Середній |
| Початок | Гострий | Поступовий |
| Розміри щитоподібної залози | Нормальна до початку захворювання. При тиреотоксикозі збільшується частіше до ІІ-ІІІ ступенів, м'якоеластичної консистенції | Збільшена до за -хворювання, часто значно. Переважають вузлові форми |
| Екзофтальм | Часто, виражений | Рідко, не виражений |
| Порушення діяльності серцево -судинної системи | Значна тахікардія, дегенерація серцевого м'яза | Порушення частіше помірні |
| Тремор, загальний збуджений стан | Значний | Легкий |
| Пітливість | Значна | Не значна |
| Шлу нко во -кишко ві розлади | Часто | У більшості випадків відсутні |
| Температура тіла | Часто субфебрильна | Не підвищується |
| Основний обмін | Значно підвищений | У межах до +20 % |
| Втрата маси тіла | Значна | Не значна |
Таким чином, найважче діагностувати тиреотоксикоз, коли щитоподібна залоза незначно збільшена або атипово розташована, при стертих клінічних проявах захворювання. Тоді велике значення мають допоміжні спеціальні методи дослідження, іноді доцільна пробна антитиреоїдна терапія.
Методи лікування
Лікування хворих на тиреотоксичний зоб слід проводити в спеціалізованому стаціонарі, особливо при тиреотоксикозі середнього і тяжкого ступенів, уперше виявленому захворюванні, рецидивному токсичному зобі.
Існує три методи лікування токсичного зоба: медикаментозний, радіоактивний з використанням І131, хірургічний.
Медикаментозне лікування
Консервативну терапію як остаточний вид лікування проводять хворим на первинний тиреотоксикоз при позитивному ефекті лікування, невеликих розмірах щитоподібної залози і легкому перебізі захворювання (нейрогормо-нальна стадія), дітям при її ефективності; пацієнтам старечого віку з тяжкими супровідними захворюваннями, при протипоказаннях до застосування інших видів лікування або відмові хворого від їх проведення.
При тиреотоксикозі середнього і тяжкого ступенів консервативна терапія одночасно є підготовкою хворого до інших видів лікування: радіоактивним йодом або оперативного. У більшості пацієнтів цієї категорії можливості медикаментозного лікування не достатні для повного видужання.