Токсичний зобСторінка 5
приглушені тони серця, межі його розширені, серцева недостатність I ступеня за Лангом, значний тремор пальців рук і кистей, втрата маси тіла досягає 10-12 кг, основний обмін - до +30, +60 %, підвищене накопичення залозою працездатність значно знижена.
Тиреотоксикоз III ступеня (тяжка форма)
Виражена симптоматика - порушення діяльності центральної нервової системи, екзофтальм, інші очні симптоми, тремор кінцівок і всього тіла, про-фузна пітливість, м'язова слабкість, різкі порушення діяльності серцево-судинної системи: тахікардія - понад 120 уд. за хвилину, миготлива аритмія, значне підвищення пульсового тиску, серцева недостатність II-III ступенів за Лангом, дистрофічні зміни і порушення діяльності внутрішніх органів, зниження функції кори надниркових залоз, велика втрата маси тіла, підвищення основного обміну до +60 % і більше, швидке накопичення I131 через 3-5 годин після прийняття ізотопу, хворі не працездатні.
Порівняно з дифузним токсичним зобом при тиреотоксичній аденомі й багатовузловому токсичному зобі перебіг тиреотоксикозу в більшості випадків не такий тяжкий. Особливо це стосується порушень діяльності серцево-судинної системи та офтальмопатії, але значно більше скарг пов'язано з компресійним синдромом: утруднення дихання, ковтання, відчуття тиснення в ділянці шиї.
У хворих похилого віку частіше зустрічається вузловий токсичний зоб (у 65 %). Характерною відмінністю клінічного перебігу токсичної аденоми у цих хворих є наявність у більшості з них серцевої недостатності й відсутність екзофтальму.
Перебіг токсичного зоба може ускладнитися тиреотоксичним кризом, який зустрічається приблизно у 0,05 % хворих, частіше при дифузному токсичному зобі у жінок. Це тяжке ускладнення виникає під впливом провокуючих факторів: психічної травми, інтеркурентної інфекції, вагітності, радіойодної терапії і т. ін. Частіше розвивається гостро в жарку літню пору.
Головне місце в патогенезі тиреотоксичного кризу належить тиреоїдним гормонам. Під впливом несприятливих факторів різко підвищується гормональна активність щитоподібної залози з накопиченням тиреоїдних гормонів і викидом їх у кров. Надлишок тиреоїдних гормонів призводить до різких порушень діяльності багатьох органів і систем, розвитку наднирковозалозної недостатності.
При гострому перебізі тиреотоксичного кризу раптово загострюються всі симптоми захворювання, спостерігаються різка збудливість, втрата сну, гострі психози, дезорієнтація, може бути коматозний стан, тахікардія - до 140 уд. за хвилину і більше, гіпотензія, гіпертермія (39-40 °С), нудота, блювання. Такі хворі потребують проведення невідкладних лікувальних заходів. При розвитку тире-отоксичної коми, серцево-судинної недостатності може настати раптова смерть.
Діагностика
Діагноз "тиреотоксичний зоб" встановлюють на підставі характерної клінічної картини і даних лабораторно-інструментальних методів дослідження. У типових випадках діагноз встановити неважко при наявності головних симптомів захворювання: зоба, тахікардії, тремтіння пальців рук і тіла, екзофтальму, втрати маси тіла.
У ранніх стадіях хвороби, коли клінічні прояви її не чіткі, особливо при невеликих розмірах дифузнозміненої залози, навпаки, встановити точний діагноз у багатьох випадках нелегко. Такі хворі можуть тривалий час лікуватися з приводу ревматизму, шлунково-кишкових порушень, вегетоневрозу, інших захворювань. Важкий для діагностики тиреотоксичний зоб розташований заг-руднинно або ретротрахеально.
При зміні нервово-психічного стану пацієнта, наявності серцебиття, безпричинному схудненні треба провести детальне клінічне, а при необхідності лабораторне та інструментальне, обстеження хворого для своєчасного виявлення тиреотоксичного зоба.
Анатомічну структуру щитоподібної залози, її розміри, локалізацію визначають за допомогою пальпації, рентгенографії шиї у 2-х проекціях, ультразвукового дослідження, сканування залози з І131, лімфо- й ангіографії, ТАПБ (морфологічна верифікація).
Функціональну активність щитоподібної залози визначають за:
1. Рівнем гормонів та інших йодованих компонентів сироватки крові -білковозв'язаного йоду, загального тироксину (Т4), вільного тироксину (Т3).
2. Пробами, які відображають периферичну дію тиреоїдних гормонів: рівень основного обміну, рефлексометрія (рефлексографія) з п'яткового, ахіл-лового сухожилля, ЕКГ, рівень ліпідів у сироватці крові.