Варикозне розширення венСторінка 3
Мал. 14.5. Проба Троянова-Тренделенбурга.
Мал. 14.7. Проба Шейніса.
2. Гаккенбруха (симптом "кашльового поштовху"). До місця впадання великої підшкірної вени в стегнову прикладають руку і пропонують хворому покашляти. При недостатності клапана в ділянці впадання вени відчувається поштовх.
Б. Проби для визначення стану клапанів комунікантних вен:
1. Пратта. У лежачому положенні хворого після випорожнення варикозно розширених вен у верхній третині стегна накладають гумовий джгут. Потім від пальців до джгута накладають еластичний бинт. Хворий встає. Еластичний бинт поступово знімають до 10 см. На вільну від джгута ділянку накладають другий бинт слідом за першим. Наповнення сегмента варикозно розширеної вени виникає в ділянці з недостатністю клапанів комуні-кантних вен (мал. 14.6).
2. Шейніса. У лежачому положенні хворого накладають гумовий джгут у верхній третині стегна, над коліном, нижче коліна. Пацієнт встає. У ділянці між джгутами можуть наповнюватися варикозні вени, що характерно для недостатності клапанів комунікантних вен (мал. 14.7). 
3. Тальмана. Гумовий джгут довжиною 2-3 м накладають на ногу хворого, який лежить. Після випорожнення поверхневих вен пацієнта переводять у стояче положення і знімають джгут. Спостерігають за наповненням вен, дають оцінку недостатності клапанів комунікантних вен, як при пробі Шейніса (мал. 14.8).
В. Проби для визначення стану клапанів глибоких вен:
1. Мейо-Пратта. У лежачому положенні хворого після випорожнення варикозно розширених вен накладають гумовий джгут у верхній третині стегна. Потім від пальців до джгута накладають еластичний бинт. Хворий ходить 20-30 хвилин. У кінцівці немає болю та неприємного відчуття розпирання, коли прохідні глибокі вени.
Потім хворий ходить 3-5 хвилин. Якщо глибокі вени прохідні, варикозні вузли випорожнюються (спадаються), коли ж переповнюються і з'являється біль у нозі - проба негативна (глибокі вени не прохідні)
Проводять лабораторне, інструментальне та рентгенологічне дослідження. Додатковими діагностичними методами, які дозволяють оцінити регіонарний кровобіг при варикозному розширенні вен, є: флебографія, флебоманометрія, реовазографія, визначення тканинної резорбції, швидкості венозного кровотоку і лімфографія. Але вони мають
Мал. 14.9. Проба Дельбе-Пертеса.
більше наукове, ніж практичне, значення.
Диференційна діагностика Диференційну діагностику проводять з такими захворюваннями, як: артеріовенозна нориця; венозна аневризма; гемангіома; лімфангіома; тромбоз тазових вен кінцівки; тромбоз глибоких вен; стегнова грижа, лімфосаркома, "холодний" абсцес (натік).
Лікування
Усі існуючі методи лікування можна поділити на 4 групи: хірургічний, склерозивний, консервативний, комбінований.
Хірургічний метод у даний час найбільш поширений. Показання до призначення хірургічного лікування первинного варикозного розширення вен обумовлені недостатністю клапанів підшкірних, комунікантних і глибоких вен, характером порушень гемодинаміки, наявністю тромбофлебіту, трофічних змін шкіри (пігментація, індурація, виразки) і вираженням клінічної картини захворювання.
Протипоказання до проведення хірургічного лікування первинного варикозного розширення вен нижніх кінцівок можуть бути загальними і місцевими. До загальних відносять: ішемічну хворобу серця, декомпенсовані вади серця, гострі й декомпенсовані захворювання нирок і печінки, гнійні процеси, ожиріння II-III ступенів тощо. Вік хворих має відносне протипоказання.
Місцевими відносними протипоказаннями є: екземи, дерматити, виражені перифокальні запальні процеси при тромбофлебіті й трофічній виразці.
Така операція, як венектомія повинна бути максимально радикальною і мінімально травматичною, її проводять під ендотрахеальним наркозом, периду-ральним або місцевим знеболюванням. Першим етапом хірургічного лікування є операція Троянова-Тренделенбурга. У паху виділяють устя великої підшкірної вени і верхні кінці гілок, що впадають у неї. Останні перев'язують і пересікають у місці впадання. А велику підшкірну вену пересікають між двома затискачами. Проксимальний кінець перев'язують, прошивають і знову перев'язують (мал. 14.10).
Далі проводять видалення вени за методом Бебко-ка (1907). У дистальний кінець аж до медіальної щиколотки вводять спеціальний зонд Бебкока (мал. 14.11).