Варикозне розширення венСторінка 2
Невиражений набряк, коли різниця окружності хворої і здорової кінцівок становить 2-3 см, з'являється в кінці робочого дня і самостійно зникає до ранку. Для цієї стадії характерна венозна недостатність ІІ-А ступеня.
При декомпенсації захворювання біль і набряки в нижніх кінцівках наростають, тяжкість у ногах стає постійною, судоми в литках частішають. З'являються пітливість і свербіж шкіри - передвісники трофічних розладів. Варикозно розширені підшкірні вени гомілки і стегна стають добре вираженими. Визначаються пігментація та індурація шкіри. При прогресуванні хвороби посилюються набряк, свербіж, з'являється екзема, шкіра стає блискучою, темно-коричневою, легко ранимою.
Часті запалення перетворюють підшкірну жирову клітковину в рубцеву тканину, шкіра стає малорухомою або й зовсім нерухомою. У цій рубцевій тканині замуровані варикозно розширені вени ще менше функціонують, місцями стоншуються і під дією незначної травми можуть розриватися та викликати кровотечу. При кожному загостренні екземи і дерматиту посилюються індурація шкіри, дегенеративні зміни, неспроможність вен.
Ці повторні загострення запалення і рубцева тканина, що розростається, облітерують лімфатичні щілини і лімфатичні судини та призводять до порушення відтоку лімфи, розвитку вторинної лімфедеми (набряку тканин, обумовленого лімфостазом) і навіть до слоновості (значного збільшення об'єму нижніх кінцівок, що супроводжується склерозом і трофічними розладами на шкірі та підшкірній клітковині й обумовлюється стійким лімфостазом). Вищеописані зміни характерні для венозної недостатності ІІ-Б ступеня. Порушення мікроциркуляції, гіпертензія у венах і часті запалення порушують живлення та оксигенацію тканин, що призводить до утворення варикозних виразок. Найчастіше вони виникають на внутрішній поверхні гомілки вище внутрішньої щиколотки, рідше - спереду і ззаду зовнішньої щиколотки. Ці виразки нерідко збільшуються в розмірах, стають болючими, вкриваються гнійним нальотом, краї їх щільні, підняті, навколо - індурація (мал. 14.4).
Виразки не заживають місяцями і роками, а при загоєнні покриваються грубим рубцем із стоншеною шкірою над ним. Виразки часто рецидивують, дуже рідко хронічні виразки малігнізуються. Ці зміни характерні для хронічної венозної недостатності III ступеня. 
Мал. 14.4. Хронічна венозна виразка гомілки.
Екзема, дерматит, виразка є вхідними воротами для інфекції і можуть бути причиною виникнення тромбофлебітів варикозно розширених вен і поширення тромбозу на глибокі вени. Усе це посилює декомпенсацію і прискорює прогресування хвороби.
Перехід однієї стадії захворювання в іншу і вираження клінічної симптоматики залежать перш за все як від ступеня ураження самої венозної стінки і клапанного апарату поверхневих вен, так і від втягнення в процес глибокої венозної системи, особливо перфо-рантних вен. Тоді ще більше порушується венозна ге-модинаміка і значна частина крові по уражених пер-форантних венах скидається з глибокої венозної системи в поверхневу, що різко підвищує венозний тиск і створює умови для розвитку вираженої хронічної венозної недостатності з усіма наслідками.
Ді агностика
Проводять огляд органів і систем. Скарги пацієнтів залежать від стадії захворювання. У стадії компенсації вони звертають увагу на наявність розширених судин у ділянці гомілки і стегна, втому при ходьбі. У стадії субкомпен-сації з'являються відчуття тяжкості й розпирання в ділянці гомілки, біль у литках, набряки, частіше після ходьби. У стадії декомпенсації, крім перерахованого, хворі відмічають зміну кольору шкіри, частіше в нижній частині гомілки, наявність виразок.
Огляд нижніх кінцівок проводять у лежачому та стоячому положеннях хворого. Звертають увагу на топографію, анатомічне розміщення великої та малої підшкірних (варикозно розширених) вен, наявність колатералей між ними, додаткових стовбурів на стегні. Вимірюють окружність кінцівки на різних рівнях і температуру шкіри. При пальпації визначаються болючі ділянки, ущільнення навколо вени, камінці (флеболіти) в їх просвіті.
Виконують ректальне та вагінальне пальцеве дослідження (наявність пухлин).
Проводять функціональні проби.
А. Проби для визначення стану клапанів підшкірних вен:
1. Троянова-Тренделенбурга. Хворий лежить із піднятою кінцівкою. Поверхневі вени випорожнюються шляхом погладжування від стопи до паху. Потім велику підшкірну вену стискають пальцями біля місця впадання її в стегнову. Хворому пропонують встати. Вена швидко заповнюється згори донизу, коли забрати з неї пальці. Це вказує на недостатність клапанів вени (мал. 14.5). 