Хронічний неспецифічний виразковий коліт

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання товстої кишки / Хронічний неспецифічний виразковий коліт

Сторінка 5

Диференційна діагностика неспецифічного виразкового коліту й злоякісного ураження ободової кишки найтяжча, оскільки малігнізація може розвиватися на фоні основного захворювання. При цьому рак на тлі неспецифічного виразкового коліту частіше зустрічається в осіб молодого віку й характеризується високим ступенем злоякісності та раннім метастазуванням. Люди, які перенесли неспецифічний виразковий коліт, у 30 разів частіше уражуються раком, причому за рахунок злоякісного переродження псевдополіпів. Рак переважно уражує дистальні відділи ободової кишки і пряму кишку. Найбільш достовірну відповідь дає мікроскопічне дослідження шматочків, взятих при ендоскопії.

Диференційна діагностика поліпозу й неспецифічного виразкового коліту. Поліпоз зазвичай супроводжується явищами інтоксикації. Захворювання розвивається поступово та майже не впливає на загальний стан хворого. Усі сумніви розвіюють ендоскопічна картина та мікроскопічне дослідження взятого матеріалу.

Дивертикульоз ободової кишки необхідно диференціювати з неспецифічним виразковим колітом у тих випадках, коли розвиваються запальні зміни в дивертикулах і у хворих з'являється біль у животі, запори змінюються проносами, кал містить слиз і домішки крові. При ректоромано- та колоноскопії, які потрібно проводити дуже обережно через можливість перфорації дивертикула, видно вхід у дивертикул, з якого іноді виходить кров. Рентгенологічне дослідження є основним методом, який дозволяє встановити правильний діагноз.

Лікування

Лікування неспецифічного виразкового коліту є складним завданням, тому що на даний час не відома етіологія цього захворювання. Консервативне лікування

Консервативне лікування повинно бути патогенетичним, комплексним, індивідуальним. Його необхідно проводити з урахуванням форми, ступеня тяжкості та періоду неспецифічного виразкового коліту, наявності ускладнень і супровідних захворювань.

У комплексному лікуванні потрібно враховувати такі моменти, як:

1) вплив на реактивність організму;

2) зниження алергічних і запальних реакцій;

3) боротьба з інфекцією та інтоксикацією;

4) регулювання обмінних і ферментативних порушень;

5) нормалізація функції нервової системи;

6) стимуляція процесів регенерації;

7) дієто- й вітамінотерапія.

Останнім часом використовують широко препарати саліцилової кислоти із сульфаніламідами (сульфасалазин і його аналоги, салазопірин, сала-зопіридазин і салазодиметоксин). Вони проявляють антиалергічну, антибактеріальну і протизапальну дії. Призначають їх всередину, а також у вигляді мікроклізм, свічок.

Як протизапальний засіб застосовують також фталазол всередину у вигляді мікроклізм. Призначають і стероїдні гормони. Антибіотики використовують при приєднанні до основного процесу банальної інфекції, що супроводжується вираженим гнійним виділенням, і при розвитку ускладнень.

Для стимуляції імунологічної реактивності організму застосовують прополіс. У комплекс заходів при лікуванні неспецифічного виразкового коліту входять боротьба з порушеннями водно-електролітного й білкового обмінів, призначення антигістамінних, седативних транквілізаторів, спазмолітиків і вітамінів, особливо групи В, аскорбінової, нікотинової і фолієвої кислот. Гормонотерапія показана тільки в тяжких випадках захворювання. Застосовують її обережно, бо в літературі описано велику кількість різних важких ускладнень, пов'язаних з гормонотерапією (кровотеча, некроз стінки, перфорація).