Туберкульоз

Матеріали / Туберкульоз

Сторінка 1

Збудником туберкульозу є тубер­кульозна паличка (mycobacterium tuberculosis), що була відкрита Р. Кохом у 1882 p. Існує три типи збудника — людський (typus huma-nus ), бичачий, чи коров'ячий (typus bovinus), та пташиний (typus avium). Існують також нетипові бактерії. За­разними для людини є перші два ти­пи — людський та коров'ячий, рід­ко — нетипові бактерії (у людей із зни­женим імунітетом). Джерелом ін­фекції для людей, окрім хворої на ту­беркульоз людини, можуть бути та­кож хвора на цю інфекцію корова (бик), її м'ясо та молоко.

Збудник туберкульозу являє собою тонку пряму чи дещо зігнуту паличку завдовжки 1,5—4 мкм і завтовшки до 0,5 мкм, яка не утворює спор та кап­сул, не має джгутиків. Вона — аероб, грампозитивна, забарвлюється за Цілем—Нільсоном у червоний колір. Свіжі культури мікобактерій, виділені від хворих людей, ростуть дуже по­вільно (3—4 тиж) на різних середови­щах (картопля, яйце, бульйони то­що) за наявності в них гліцерину. Паличка туберкульозу рогатбї худоби має як деякі морфологічні, так і куль-туральні відмінності — вона товща та коротша, не потребує для росту при­сутності гліцерину. Мікобактерії ту­беркульозу не продукують екзоток­синів. Вірулентність їх пов'язана з комплексом ліпідів і ліпоїдів та інши­ми сполуками (чинником вірулент­ності). Мікобактерії виробляють фер­менти лецитиназу, каталазу, перок-сидазу, уреазу.

Продукт життєдіяльності мікобак­терій був відкритий Р. Кохом і назва­ний туберкуліном. Його використо­вують в діагностиці туберкульозу. Він існує переважно в очищеній формі, приготований з так званого старого туберкуліну і складається з чистих мікобактеріальних білків та домішки полісахаридів.

Туберкульоз — часте захворюван­ня, особливо у країнах з низьким рівнем економіки і незадовільними житловими умовами та низьким рів­нем охорони здоров'я і медичної до­помоги.

Проте в останні роки захворю­ваність на туберкульоз зросла навіть у країнах, де він не мав значного по­ширення, що певною мірою обумов­лено зниженням уваги до його про­філактики.

Поліпшення соціально-економіч­них умов життя людей відіграє голов­ну роль у запобіганні та ліквідації ту­беркульозу.

Зараження туберкульозом, себто проникнення мікобактерій у організм, відбувається переважно через дихальні шляхи (повітряно-крапельним спосо­бом), рідко — через травний канал (осідаючи на слизовій оболонці), у разі якого уражається як початковий відділ (ротоглотка), так і переважно середній (сліпа кишка), рідко —кінце­вий (пряма кишка).

Опірність щодо туберкульозу най­нижча в дитячому віці та після 65 років.

Різні тканини та органи мають не однакову чутливість до мікобактерій. Найчутливішими є лімфовузли (вони уражені у 100 % інфікованих дітей), менінгеальна оболонка, а також селе­зінка (особливо у дітей). Чутливі та­кож нирки, надниркові залози, мат­кові труби, гіпофіз. Мало чутливі і рідко уражуються шлунок, підшлун­кова та щитовидна залози, яєчка та ін.

Інфікування (первинний туберку­льоз) у переважної більшості людей відбувається у дитячому віці трахео-бронхіальним шляхом і звичайно по­в'язане з контактом з хворими на ак­тивну форму легеневого туберкульо­зу. Таким контактам сприяють скуп­чення людей за поганих житлових та санітарних умов, громадський транс­порт тощо.

Первинна тканинна реакція в ле­генях людини за інфікування її міко­бактеріями туберкульозу виявляється утворенням у них так званого первин­ного комплексу. Останній складається з невеликого фокусу специфічної пневмонії та ураження регіонарного середостінного лімфовузла — специ­фічного лімфаденіту. Морфологічні прояви інфікування тканини мікобак­теріями полягають у розвитку неспе­цифічної реакції (гіперемії, набряку), лейкоцитарної інфільтрації та розвитку проліферації клітин сполучної ткани­ни й формуванням під дією мікобак­терій та їх продуктів специфічного еле­менту туберкульозу, так званого гор­бика (tuberculum) або ж гра­нульоми (конгломерат горбиків). Особливістю цієї гранульоми (завбіль­шки від просяного зерна і більше) є її схильність до змертвіння та розпаду.