Ускладнені грижіСторінка 4
Клінічна картина захворювання при каловому защемленні кишки, на відміну від еластичного, як правило, менш виражена. (незначні больові відчуття), пізніше виникає некроз защемленої кишки. Нерідко спостерігають одночасно еластичне та калове защемлення. Лікувальна тактика в цьому випадку повинна бути однаковою.
При защемленні сечового міхура відзначають біль над лобком і дизу-ричні розлади, зокрема часте болюче сечовипускання.
Защемлення придатків матки, яке може виникати при великих пахвинних грижах, супроводжується болем, який іррадіює в малий таз та промежину.
Клінічна картина защемленої грижі у хворих похилого і старечого віку має свої особливості. Менш виражені клінічні симптоми захворювання. Нерідко виникають диспептичні розлади. Хворі, як правило, звикають до наявності в них грижі, болю в цій ділянці й не оцінюють їх змін. Вони проводять самолікування і роблять спроби самостійно вправити защемлену грижу, затримуючи госпіталізацію. Загальний стан хворих швидко погіршується у зв'язку з віковими змінами серцево-судинної, дихальної та інших систем організму і зниженням їх адаптаційних можливостей.
Рекомендуються рентгенологічні дослідження хворого з підозрою на гостру кишкову непрохідність внаслідок защемленої грижі: оглядові рентгеноскопія та -графія грудної і черевної порожнин та латерографія черевної порожнини. При рентгенографії черевної порожнини видно здуті й розтягнуті петлі кишечника, газ і рідину в них, які утворюють характерні рівні - "чаші Клойбера". На рентгенограмі черевної порожнини, виконаній у латеропозиції, можна побачити рідину в бокових каналах.
Через 6-10 годин після защемлення горизонтальні рівні рідини в кишці можуть не визначатися на фоні рідини в грижовому мішку.
Рентгенологічними ознаками, які підтверджують діагноз защемленої грижі, є стійка затримка контрастної маси над місцем перепони, присутність "чаш Клойбера", "арок" (тобто вигнутих доверху петель кишки, заповнених газом і майже на половину рідиною, в яких утворюються горизонтальні рівні, розміщені на різній висоті). При дослідженні в латеропозиції можлива наявність симптому "прикріплення кишкових петель".
При підозрі на защемлення сечового міхура в ковзній грижі інколи необхідно провести екстрену цистоскопію.
Диференційна діагностика
При защемлених грижах проводять диференційну діагностику з невпра-вимими грижами, які існують довго, не супроводжуються значним больовим синдромом. При невправимій грижі немає напруження грижового випинання, різкої болючості при пальпації і зберігається передача "кашльового поштовху", загальний стан хворого не погіршується.
Защемлення необхідно диференціювати з копростазом при невправимій грижі. Він розвивається повільно, частіше у хворих похилого віку, в яких нерідко спостерігаються розлади моторної функції шлунково-кишкового тракту. Немає класичних симптомів защемлення. Клініка копростазу наростає поступово, без попереднього фізичного напруження, з повільним розвитком больового синдрому. Біль не буває настільки інтенсивним, як при защемленні, а на перше місце виступає затримка випорожнення і відходження газів наповненого грижового випинання; симптом "кашльового поштовху" позитивний.
У деяких випадках защемлені пахвинні та стегнові грижі необхідно диференціювати з пахвинним лімфаденітом, натічним абсцесом, метастазами раку прямої кишки та статевих органів у регіонарні лімфатичні вузли. Пахвинний лімфаденіт, як правило, є наслідком запальних процесів на ступні, гомілці, стегні або промежині. Він може супроводжуватися лихоманкою та іншими симптомами загальної інтоксикації. Контури лімфатичних вузлів чіткіші, ніж у грижового випинання (інколи це група розміщених поруч збільшених лімфатичних вузлів).