Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Діагностика сифілісу / Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Сторінка 4

Дифдіагноз із гніздовою алопецією:

у більшості випадків вогнищ облисіння мало, вони великі, колоподібні, чітко відмежовані, у вогнищах випадає все волосся, у стадії прогресування по периферії вогнищ є зона розхитаного волосся, яке легко і безболісно висмикується пучками, шкіра натягнута, блискуча, не гіперемійована, лущення і суб' єктивних скарг нема, серологічні реакції негативні.

Пігментний сифілід (сифілітична лейкодерма)

- це пізній прояв вторинного сифілісу, трапляється рідко, розвивається через 5-8 місяців після зараження, у 90 % випадків локалізується на шкірі шиї («намисто Венери»), рідше в ділянці плечового пояса, попереку, живота. На тлі помірної гіперпігментації утворюються білі (гі-похромні) плями різних розмірів і конфігурації (форми -плямиста, у вигляді мережива, мармурова), вогнища не супроводжуються запальними явищами, не лущаться. Не спричиняють суб'єктивних відчуттів.

Дифдіагноз із різнокольоровим пітиріазом,

точніше із псевдолейкодермою, яка залишається на місцях висипки різнокольорового пітиріазу: плями незапальні, різного кольору, схильні до злиття, на поверхні висівкоподібне лущення. Позитивна йодна проба, симптом «стружки», негативні серологічні реакції.

Сифілітичні ураження слизових оболонок

у вторинному періоді сифілісу. Ці ураження можуть бути єдиними симптомами сифілісу. Вони часто ерозивні, вологі, на поверхні багато збудників, тому вони дуже заразні. Локалізація: губи, щоки, піднебіння, язик, голосові зв'язки, геніталії. Елементи висипки: розеоли (плями) і папули.

Розеоли:

червоно-синюшні, чітко відмежовані плями діаметром 0,5 см, не підвищуються, можуть зливатись, не спричиняють суб'єк -тивних відчуттів. У випадках локалізації на мигдаликах, дужках, м'якому піднебінні говорять про еритемну сифілітичну ангіну, характерним симптомом є різка границя еритеми.

Папули:

плоскі, щільні, чітко відмежовані, без периферійної запальної облямівки, насичено-червоного кольору, не спричиняють суб' єктивних відчуттів, центральна частина часто набуває сіро-жовтого забарвлення, вони можуть зливатись, утворюючи бляшки із фестончастими контурами, можуть перетворюватися у гіпертрофічні папули. У разі переважної локалізації папул на мигдаликах говорять про папульозну сифілітичну ангіну. Якщо ж папули розміщуються на голосових зв' язках, то виникає тривала хрипота (рауцео) - сифілітичний ларингіт, який не піддається звичайним методам лікування і швидко зникає під впливом пеніцилі-нотерапії, що теж має певне діагностичне значення. Діагноз підтверджується виявлення трепонем на поверхні ерозії, позитивними серологічними реакціями.

Диференціюють

ці сифілітичні ураження із афтозним стоматитом (гострий початок, болючість, тривалість 7-10 днів, схильність до рецидивів), червоним плоским лишаєм, банальними ангінами (гострий початок, гарячка, біль при ковтанні, збільшені і болючі підщелепні лімфовузли, немає різкої межі еритеми), відсутні бліді трепонеми на поверхні ерозивних ділянок, негативні серологічні реакції.