Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Діагностика сифілісу / Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Сторінка 1

Оскільки чинне законодавство в Україні забороняє сімейним лікарям займатися лікуванням сифілітичної інфекції з огляду на неможливість в подальшому диспансеризації цих хворих звідповідним серологічним обстеженням, то ставиться тільки питання своєчасної діагностики, виявлення хворих на сифіліс. З цих міркувань автори вважали за необхідне викласти тільки диференційну діагностику заразних активних проявів сифілісу.

Твердий шанкр

- прояв первинного сифілісу, який виникає на місці заглиблення блідої трепонеми в середньому через 3-4 тижні після зараження (можливий діапазон інкубаційного періоду 10-90 днів).

Твердий шанкр - це ерозія, рідше виразка найчастіше розміщена на статевих органах, круглої чи овальної форми з чіткими границями без запальних явищ навколо, кольору свіжого м'яса, на поверхні незначні серозні виділення, в основі ущільнення різної вираженості, не-болюча, дно рівне, блискуче, наче лаковане, іноді набуває вигляду блюдечка із дещо піднятими краями (фото 117). Окрім типових твердих шанкрів трапляються інші клінічні різновиди:

1. Множинні шанкри.

2. Карликовий шанкр діаметром 1-2 мм, малопомітний.

3. «Опіковий» шанкр займає значну площу і локалізується на тілі статевого члена.

4. Шанкр із жовтуватим нальотом на поверхні кольору "старого сала".

5. Гіпертрофічний шанкр із значним розростанням тканин, нагадує пухлину.

6. Кірочковий шанкр, поверхня якого вкрита кірочкою.

7. Шанкр, що нагадує відбитки, на дотикових поверхнях.

8. Шанкр у вигляді тріщини (кутики рота, очей).

9. Індуративний набряк (атиповий шанкр): уражена ділянка набрякла, щільна, ямка при натискуванні не залишається, колір шкіри не змінений, болючості нема; цей набряк може супроводжувати шанкр, а може бути своєрідним еквівалентом типового шанкру, який виявити не вдається.

10. Екстрагенітальні шанкри, тобто такі, які розміщуються поза статевими органами: тверді шанкри губ, в кутиках рота, ока, ерозивні чи виразкові шанкри на мигдаликах, шанкр- амігдаліт (збільшений, щільний один мигдалик без наявності ерозії чи виразки), шанкр язика, пальців рук, молочної залози. Парагенітальними називають шанкри в ділянці лона, внутрішніх поверхонь стегон.

Можливі ускладнення твердого шанкру: баланіт, баланопостит, вульвіт, вульвовагініт, фімоз, парафімоз, гангренізація, фагеденізм.

Можливі докази сифілітичного характеру ураження.

Клінічні:

випадковий статевий контакт у попередні 10-90 днів, навність регіонарного (супровідного) склераденіту (бубону) - це збільшений, щільний, неболючий, рухомий, не з'єднаний із підлеглими тканинами лімфовузол, що не нагноюється, виникає на 7-8 день після появи шанкру.

Лабораторні:

виявлення в темному полі зору блідої трепонеми в серозній рідині з поверхні шанкру, позитивна реакція імунофлуоресце-нції (РІФ), позитивна реакція Вассермана після 2-4 тижнів існування шанкру, у перші ж 2-4 тижні вона негативна (первинний серонегатив-ний сифіліс).

Диференційний діагноз твердого шанкру:

1. Везикулярний герпетичний дерматит (простий герпес): печіння, свербіж, біль, згруповані везикули на тлі набряку, еритеми, ерозії, немає склераденіту, рецидиви в анамнезі, відсутні бліді трепонеми на поверхні ерозій, негативні серореакції.

2. Шанкриформна піодермія дуже подібна до твердого шанкру, остаточно питання вирішує відсутність блідих трепонем при кількаразовому дослідженні, негативні серологічні реакції.

3. Коростяна ектима розвивається як ускладнення корости внаслідок розчухів на геніталіях: глибока пустула на гіперемованій основі, виразка, кірочка, гній, болючість, наявні симптоми корости, немає блідих трепонем, негативні серологічні реакції.