Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Діагностика сифілісу / Диференційна діагностика активних заразних проявів сифілісу

Сторінка 3

Лентикулярні сифілітичні папули

щільні, чітко відмежовані, без запального віночка навколо, мідно-червоного кольору із жовтим або синюшним відтінком і з гладенькою поверхнею, на якій через 11,5 місяці формується невеличка лусочка, центральна частина якої відшаровується і по периферії залишається облямівка підритого рогового шару епідермісу (комірець Бієтта), а при натискуванні зондом на вузлик виникає біль (симптом Ядассона); у випадках рецидивую-чого сифілісу папули схильні до групування, утворення дуг, кілець, фігурних елементів (фото 119).

Дифдіагноз із червоним плоским лишаєм:

полігональні, блискучі іноді із синюшно-фіолетовим відтінком, пупкоподібне втягнення в центрі, сітка Уікхема, свербіж, негативні серологічні реакції.

Гіпертрофічні сифілітичні папули (широкі кондиломи)

локалізуються переважно на статевих органах, в анальній ділянці, на

шкірі калитки, промежини, складок, діаметром 0,5 см і більше, чітко відмежований, значно підвищуються над рівнем шкіри, схильні до групування і злиття, утворення великих бляшок, мають широку основу, поверхня рівна або дещо горбиста, часто мацерована, щільні, колір синюшний, бурий, на поверхні є велика кількість трепонем, тому вони дуже заразні (фото 120).

Дифдіагноз із аногенітальними бородавками (гострокінцеві кондиломи)

вірусної етіології: у вигляді сосочкоподібних розростань червоного кольору, м' які, на тоненькій ніжці, поверхня часточкова (як цвітна капуста), без суб' єктивних відчуттів, на поверхні немає трепонем, серологічні реакції негативні.

Ерозивні (мокнучі) папули:

щільні вузлики негостро запального характеру 2-5 мм діаметром з чіткими контурами, червоного кольору із вологою ерозивною поверхнею, на поверхні велика кількість трепонем, тому вони дуже заразні.

Дифдіагноз із простим герпесом:

раптовий початок, свербіж, біль, на гіпермійованій набряклій основі згруповані везикули, ерозії, основа м' яка, схильні до загоєння впродовж 7-10 днів, на поверхні ерозій немає трепонем, негативні серологічні реакції.

Пустульозні сифіліди

трапляються рідко, у вторинному періоді сифілісу клінічно подібні до відповідних форм піодермій: в результаті часткового розпаду папульозних елементів (інфільтрату) утворюються жовто-коричневі кірочки із наступним можливим формуванням рубчиків, навколо немає запальних явищ (фото 121). Нема також гною і суб' єкти-вних відчуттів, негативні серологічні реакції, що і відрізняє їх від справжніх піодермічних процесів. Розрізняють такі пустульозні сифіліди: вугре-подібний (сифілітичні вугри), сифілітичне імпетиго, сифілітична ектима, сифілітична рупія (пошарова кірочка), віспоподібний сифілід.

Сифілітична алопеція (випадання волосся)

теж розвивається у вторинному періоді сифілісу і може бути єдиним його проявом у цьому періоді. Характерним є раптовий, несподіваний початок і швидке прогресування алопеції, шкіра не змінена, не лущиться, суб'єктивних відчуттів нема, ріст волосся відновлюється через 1-2 місяці після початку специфічної терапії. Виділяють дифузну сифілітичну алопецію

(фото 122) із посиленим випаданням волосся рівномірно на всій голові, її треба диференціювати із дифузними алопеціями ін -шого походження (токсичні впливи у тому числі і ліків, сидеропенія, тяжкі загальні хвороби тощо), вирішальним є серологічне обстеження на сифіліс.

Дрібновогнищева сифілітична алопеція

найчастіше уражає ділянки скронь, тім'яну та потиличну ділянки, вогнищ багато, вони невеликі. Не схильні до периферійного росту і злиття, у вогнищах випадає не все волосся, тому є значне його порідіння і уражені ділянки мають вигляд хутра, ушкодженого міллю, шкіра не змінена, лущення і суб'єктивних відчуттів нема, серологічні реакції на сифіліс позитивні.