Вірусні інфекційні хвороби з ураженням шкіри і слизових оболонок

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Вірусні інфекційні хвороби з ураженням шкіри і слизових оболонок

Сторінка 8

А 63.0. АНОГЕНІТАЛЬНІ БОРОДАВКИ (ВЕНЕРИЧНІ) (VERRUCAE ANOGENITALE)

Синоніми.

Гострокінцеві кондиломи (cond/lomata acuminata), венеричні бородавки.

Етіологія.

Збудники Papilomavirus hominis 16 і 18 типів передаються прямим контактним, переважно статевим шляхом. Інкубаційний період 1-9 місяців. Аногенітальні бородавки трапляються часто в осіб, які рано почали статеве життя і вед/ть його активно. Ці вір/си надзвичайно стійкі до дезінфік/вальних речовин, але їх вбиває висока температура при автоклав/ванні. Отже, медичні інструменти слід дезшфік/вати саме таким способом. Вважають, що ці папіломавіру-си мають відношення до проблеми генітального рак/. Переродження цих бородавок у рак спостерігають у 6-26 % випадків. Жінки, які перехворіли на аногенітальні бородавки, мають у 1-2 тис. разів більший ризик захворіти на рак шийки матки. При неоплазмах геніталій папі-ломавір/си виділяють у 84 % хворих. А високий відсоток рецидивів при ракових хворобах геніталій пов'язують із наявністю латентних папіломавір/сів. За наявності у вагітних жінок аногенітальних бородавок у їхніх немовлят можуть розвинутись ларингеальні або кон 'ю-нктивальні папіломи.

Клініка.

Локалізація: статеві органи, слизова оболонка уретри, прямої кишки, періанальна ділянка. Спочатку з'являються точкові, поодинокі, рожеві, іноді із сірим відтінком вузлики. Вони розростаються, зливаються між собою, утворюючи вегетації із дрібночастко-вою поверхнею, що нагадують цвітну капуст/ або гребінь півня (фото 47). Ці розростання мають вузьку ніжку, м'які. Навколишня слизова оболонка чи шкіра не змінені, але під впливом тертя самі бородавки і ділянки, які прилягають до них, набувають яскраво-червоного забарвлення, а поверхня бородавок стає вологою, мокне, можливе нагромадження між часточками гною із неприємним запахом, утворення ерозій і навіть виразок. У задавнених випадках розростання настільки великі, що нагадують пухлину. Аногенітальні бородавки не спричиняють суб' єктивних відчуттів, але при розвитку запалення може розвинутись відчуття печіння, болючості.

Діагностика

клінічна, враховують м'як/ консистенцію, розміщення на вузькій ніжці, часточкову поверхню.

Диференційний діагноз

проводять в основному із широкими сифілітичними кондиломами. Сифілітичні кондиломи — на широкій інфільтрованій основі, щільні, мідно-червоного, іноді бурого кольору, поверхня не має часточкової структури, наявні інші прояви сифілісу. У виділеннях на поверхні широких кондилом знаходять велику кількість блідих трепонем, позитивні серологічні реакції на сифіліс. Ще необхідно мати на увазі і злоякісні пухлини.

Лікування

може бути хірургічним і консервативним. Застосовують кріотерапію, електрокоагуляцію, карбондіоксидний лазер (ефективність до 97 %), змащування кондиліном з наступним використанням теброфенової або кемантанової мазі, тушування концентрованою мурашиною кислотою 1 раз у 4-5 днів (всього 2-4 сеанси), використовують розчин «солкодерм», іноді ефективна психотерапія, левамізол. Вказані методи терапії не знищують папіломавірусів, а тільки усувають патологічні розростання тканин.

КОНТАГІОЗНИЙ МОЛЮСК (MULLUSCUM CONTAGIOSUM)

Етіологія.

Збудник Molluscovirus hominis, інфекція передається при безпосередньому контакті із хворим або через предмети, що були у користуванні хворих. Частіше хворіють діти, у дорослих можливий статевий шлях зараження. Інкубаційний період — від 2 тижнів до 2-9 місяців.

Клініка.

На шкірі утворюються маленькі напівсферичні, щільні вузлики тілесного кольору з воскоподібним відтінком або жовто-рожеві чи матово-бліді, іноді вони напівпрозорі, поверхня блискуча (фото 48, 49). Вузлики збільшуються, в центрі формується пупкоподібна заглибина, а при стискуванні пінцетом з обох боків з неї виділяється кашкоподібна (сироподібна) маса білого кольору. Діаметр вузлика може сягати 5-7 мм, вузлики можуть зливатись, утворюючи конгломерати до 2-3 см, розміщуватись групами або мати дисемінований характер. Висипка може існувати місяці, роки.

Вибіркова локалізація:

обличчя (лоб, ніс, повіки), зовнішні статеві органи, промежина, передня черевна стінка, лобок, стегна (фото 48, 46).

Атипові форми:

солітарний (може не бути центрального пупкоподібного втягнення), ендофітний (у вигляді індурації на підошвах), на