Загальна терапіяСторінка 7
Пікова концентрація більшості антигістамінних препаратів у крові розвивається через 2-3 год після вживання і в цей час є максимальна вираженість терапевтичного ефекту і побічної дії (сонливість, слабкість. Це необхідно враховувати при амбулаторному призначенні цих препаратів певним категоріям хворих (водії, машиністи, оператори тощо) з метою запобігання нещасним випадкам.
Більшість антигістамінних препаратів є блокаторами Н1-рецеп-торів, до блокаторів Н2-рецепторів належать препарати групи ци-метидину (тагомет, беломет, примамет, циметакс), ранітидину (пе-пторан, зантак та інші) і блокатори Н2-рецепторів третього покоління (фамотидин). Ці препарати мають ще антиадрогенну і гепатоток-сичну дії.
Блокатори Н1-гістамінових рецепторів можуть належати до різних хімічних груп і це необхідно враховувати при заміні одного препарату іншим, а також при комбінованому призначенні двох чи трьох антигістамінних препаратів. Відомо, що речовини із подібною хімічною будовою мають спільні антигенні детермінанти, тому їхня комбінація недоцільна і навіть шкідлива. Так, супрастин із групи етилендіамінів не можна призначати при кропив' янці, спричиненій еуфіліном, який має у своєму складі етилендіамін, бо це призведе до погіршення стану хворого. Неприпустимо при лікуванні дерматиту чи кропив' янки, спричинених аміназином, призначати дипразин (піпольфен), тому що обидва препарати належать до похідних фенотіазину і мають близькі антигенні властивості. У випадку розвитку алергійної реакції на антигістамінний препарат не можна призначати антигістамінний препарат цієї ж хімічної групи.
Названі приклади вказують на важливість знання хімічної класифікації антигістамінних препаратів-блокаторів Н1-рецепторів.
Додамо, що цинаризин є не тільки блокатором Н1-рецепторів, а й антагоністом важливих медіаторів анафілаксії, має властивості блокатора кальцієвих каналів і цим нагадує дію коринфару (ніфеди-піну).
ГІПОСЕНСИБІЛІЗУЮЧІ
ПРЕПАРАТИ
Знижують ступінь алергізації організму, але не усувають її. Найчастіше використовують такі препарати.
Натрію тіосульфат — ампули 30 % розчину по 5 і 10 мл, вводять внутрішньовенно щоденно або через день; курс — 10-15 ін'єкцій.
Кальцію хлорид — ампули 10 % розчину по 5 і 10 мл, застосовують внутрішньовенно щоденно або через день по 10 мл; курс — 1015 ін'єкцій.
Кальцію глюконат — ампули 10 % розчину по 5 і 10 мл, вводять внутрішньовенно по 5-10 мл щоденно, 10-15 ін'єкцій або внутрішньо-м' язово не більше 5 мл в одне місце.
Гістаглобулін створює антигістамінний імунітет, випускається в ампулах по 5 мл у вигляді порошку, містить людський імуноглобулін,
натрію тіосульфат, гістамін, натрію хлорид. Препарат можна вводити і внутрішньошкірно. Інші дані про препарат — в анотації до нього.
Ці препарати показані при кропив'янці, екземі, атопічному дерматиті, алергійних дерматитах, ангіоневротичному набряку тощо.
ЦИТОСТАТИКИ
Найчастіше в дерматології використовують метотрексат (антагоніст фолієвої кислоти). Препарат випускають у таблетках по 2,5 мг і ампулах (порошок) по 5 мг. Схеми його застосування різні при різних хворобах. Найчастіше використовують для лікування резистентних, дисемінованих форм псоріазу, лімфом, грибоподібного мікозу, саркоми Капоші та інших. Рідше використовують азатіоприн, циклофосфамід.
ІМУНОМОДУЛЯТОРИ ТА ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ
Показані у хронічних випадках та у випадках частих рецидивів хвороби (хронічні піодермії, конглобатні вугри тощо).
Левамізол (декарис) — імуномодулятор, одна із схем його застосування: по 150 мг 3 дні поспіль 1 раз на два тижні, курс — 3 і більше місяців. Використовують також Т-активін, тималін, метилурацил, нормальний людський гаммаглобулін, антистафілококовий гаммаглобу-лін та інші.