Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Сторінка 5

Лікування виразок - тільки одна ланка в лікуванні посттромбофлебітич-ної хвороби. Після повної або часткової санації виразок хворому необхідно провести хірургічну корекцію флебогемодинаміки ураженої кінцівки. Без хірургічної корекції лікування виразок не стійке, зазвичай настає рецидив.

Хірургічне лікування

Показаннями до призначення оперативного лікування є:

1. Клапанна недостатність підшкірних і перфорантних вен з регургіта-цією крові.

2. Рецидивні посттромбофлебітичні виразки.

3. Неспроможність глибоких вен, ускладнена порушенням флебогемо-динаміки і трофіки кінцівки.

4. Сегментарна оклюзія клубової або стегнової вени з ознаками пост-тромбофлебітичної хвороби.

Операцію доцільно проводити при:

1. Неефективній консервативній або флебосклерозивній терапії.

2. Рецидиві тромбофлебіту поверхневих вен, екземи, дерматиту, целюліту.

3. Кровотечі виразкових вен.

4. Стійкому болю в ураженій кінцівці або її набряку.

Хірургічне лікування протипоказане при тяжких супровідних захворюваннях (злоякісних пухлинах, хворобах серця, інфекційних і т. ін.), значних порушеннях трофіки кінцівки, що не коригуються, різко вираженій вторинній слоновості.

Найменш травматичною, нескладною і найбільш ефективною операцією є флебектомія неспроможних підшкірних і перфорантних вен ураженої кінцівки. За показаннями це втручання поєднують з пластикою виразок шкіри, резекцією неспроможних гомілкових вен, дублікатурою апоневроза гомілки за Аскером. На гомілці виконують операції Лінтона, Фельдера або Кокета в чистому вигляді чи в різних їх модифікаціях. Внаслідок даних втручань підшкірну венозну систему ізолюють від системи глибоких вен і цим самим ліквідовують надфасціальну флебогіпертензію, яка і є основною причиною виникнення набряків, виразок, порушення трофіки.

Операції на глибоких венах кінцівки складні, дуже травматичні. їх мета -ліквідувати рефлюкс у глибоких венах, відновити їх прохідність і усунути підфасціальну флебогіпертензію. Найбільш поширеними є операції обхідного та перехресного шунтування (операція Пальма) і створення внутрішньосу-динних та позасудинних клапанів вен (операція Псатакіса).

При хронічній непрохідності глибоких вен найбільшого поширення набули операції автовенозного шунтування. їх виконують при найрізноманітніших локалізаціях тромботичного процесу. Автовенозне шунтування не дозволяє утворити додатковий шлях відтоку венозної крові з ураженої ділянки в обхід оклюзійного сегмента.

Операція Пальма - перехресне автовенозне шунтування за допомогою великої підшкірної вени здорової сторони, проведеної в підшкірному тунелі над лобком. Вільний сегмент великої підшкірної вени анастомозується із загальною стегновою веною.

При непрохідності стегнового сегмента застосовують операцію Хюсні -утворення анастомозу між великою підшкірною і підколінною венами, що дозволяє направити основний відтік крові з гомілки по повноцінній великій підшкірній вені.

Після виписування із стаціонару оперованим хворим показане тривале консервативне лікування з поєднанням фізіотерапевтичного і санаторно-курортного методів. Усім пацієнтам після операції рекомендують тривале (протягом 4-6 місяців) бинтування оперованої кінцівки еластичним бинтом або носіння еластичних панчіх і масаж. Непрацездатність після втручання складає 2-4 місяці. Необхідно пам'ятати, що будь-яка операція повністю не виліковує посттромбофлебітичної хвороби, а тільки поліпшує порушену флебогемо-динаміку. Навіть після успішної операції необхідні подальше консервативне лікування і диспансерне спостереження.

Профілактика посттромбофлебітичного синдрому