Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Сторінка 3

Під час виконання оперативних втручань, особливо реконструктивних, необхідна також флеботонометрія. Усі інші методи діагностики і дослідження, які застосовують при посттромбофлебітичний хворобі (плетизмо- і доп-плерографія), мають другорядне, допоміжне значення. Вони дозволяють поглибити наші знання про патогенез захворювання, ступінь і характер порушення відтоку крові.

Диференційна діагностика

Посттромбофлебітичну хворобу необхідно відрізняти від інших захворювань, які супроводжуються набряком, утворенням виразок або розширенням вен нижніх кінцівок. Кардіальні й нефрогенні набряки кінцівок бувають симптоматичними, часто поширюються на поперек і спину, виявляються також симптоми ураження серця та нирок.

Складно відрізнити посттромботичні набряки від лімфостазу і слоновості нижніх кінцівок. Перенесене бешихове запалення хворі часто сприймають як тромбофлебіт, чим і викликають хибну думку лікарів. Але в даному випадку необхідно ретельно зібрати анамнез, звернути увагу на високу температуру тіла, лихоманку, головний біль, виражене почервоніння кінцівки, що при флеботромбозі зустрічаються рідко. Набряки венозного походження зазвичай м'якші, швидко зменшуються або зникають після відпочинку. При лімфе-демі набряки більш щільні, мало зменшуються навіть після тривалого відпочинку, відсутнє розширення підшкірних вен, дуже рідко мають місце гіперпіг-ментація шкіри, дерматит і виразки. Шкіра гомілки при посттромбофлебітичній хворобі зазвичай атрофована, стоншена, а при слоновості, навпаки, гіпертрофо-вана, потовщена, покрита бородавчатими розростаннями. У ділянці гомілко-востопного суглоба виявляють глибокі складки шкіри.

Посттромбофлебітичну хворобу необхідно диференціювати з уродженими ангіодисплазіями, які проявляються потовщенням і подовженням ураже-

ної кінцівки, пігментними плямами й ангіоматозним розширенням підшкірних вен атипової локалізації (стопа, сідниці, зовнішня поверхня кінцівки). Рідше спостерігаються пульсація і систоло-діастолічний шум у ділянці ангіом та артеріовенозних нориць, утворення виразок і декомпенсація серця. Діагноз підтверджують артеріо- і флебографією, пігментацією шкіри, визначенням напруги кисню в крові.

Необхідно також проводити диференційну діагностику між посттромбо-флебітичною хворобою і гематомою, абсцесом, склеродермією, еритроцитозом, пухлиною кісток і клітковини, локалізованою мікседемою. Стискати вени і порушувати флебогемодинаміку з розвитком набряку та ціанозу можуть посттравматичні, післяопераційні, післязапальні й післяпроменеві рубці. Диференціювати допоможуть добре зібраний анамнез, дані гінекологічного, урологічного, ректоскопічного, ангіографічного й інших досліджень.

Посттромбофлебітичні виразки потрібно відрізняти від варикозних і виразок іншого походження. Виразкою ускладнюється тільки некомпенсова-на варикозна хвороба, особливо при появі неспроможності перфорантних вен. Посттромбофлебітичні виразки необхідно диференціювати з дуже болючими, атипово локалізованими виразками гомілки і стопи, які не піддаються лікуванню, при тяжкій гіпертонічній хворобі. Гіаліноз і проліферація внутрішнього шару артеріол призводять до ішемії шкіри та підшкірної клітковини гомілок і стоп. З'являються коричнево-сині інфільтрати, які пізніше перетворюються на виразки (синдром Мартореля). Ці виразки відрізняються від пост-тромбофлебітичних атиповою локалізацією, відсутністю індурації і гіперпіг-ментації навколо, патології вен і флеботромбозу в анамнезі.

Необхідно розрізняти посттромбофлебітичний біль у нижніх кінцівках та ішемічний біль, що спостерігається при облітеруючому ендартеріїті й атеросклерозі. Сильний ішемічний біль з'являється при ходьбі й затихає в спокої. При венозній патології застійний біль помірний у стоячому положенні, зменшується при ходьбі й зникає в спокої. У хворих з патологією артерій гомілка і стопа стоншуються, шкіра атрофується, стає блідою або вишневого кольору і холодною на дотик. У тяжких випадках з'являються дуже болючі виразки на пальцях і стопі, пульсація артерій гомілки і стопи послаблена або відсутня. Артеріографія виявляє оклюзію або звуження магістральних артерій кінцівки. При посттромбофлебітичній хворобі кінцівка, навпаки, значно потовщена, синювата, з підвищеною температурою шкіри і виразками в підщи-колоткових ділянках при добрій пульсації артерій стопи.