Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Сторінка 4

Лікування

Консервативне лікування

Зміни вен при посттромбофлебітичній хворобі не зворотні, тому повністю вилікувати їх неможливо. Мета лікування - зупинити прогресування хвороби, поліпшити гемодинаміку, трофіку і функцію ураженої кінцівки.

Консервативне лікування застосовують при підготовці до операції, при реабілітації після неї, в тих випадках, коли оперативне втручання протипоказане через супровідні захворювання, а також у разі категоричної відмови від операції. Ефективними є всі методи і засоби, які використовують при консервативному лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Великого значення надають фізіотерапевтичному лікуванню (електрофорез йодиду калію, лідази, трипсину (хімотрипсину, хімопсину), струми УВЧ, теплові процедури), а також курортному (радонові, сірководневі ванни, застосування грязей і озокериту) важливу роль відіграє масаж. Він поліпшує крово- і лімфопостачання, тонізує м'язи, зменшує набряк та індурацію. Бинтування кінцівки еластичним бинтом і носіння еластичних панчіх займають провідне місце в консервативній терапії посттромбофлебітичної хвороби. Ці засоби потрібно застосовувати безперервно (ноги звільняють тільки на час нічного відпочинку). Систематичне використання еластичних бинтів на багато років попереджує розвиток і прогресування вторинного розширення вен із порушенням трофіки, сприяє розвитку внутрішньом'язових венозних колатералей. При цьому зберігаються працездатність і соціальна повноцінність хворого.

Хронічний дерматит і екзему необхідно лікувати разом з дерматологом. Великого значення надають раціональному режиму і працевлаштуванню. Робота не повинна бути пов'язана з тривалим перебуванням на ногах, підніманням важких предметів, важливо, щоб у приміщенні не було ані жарко, ані волого.

З метою покращання мікроциркуляції, зменшення набряків і підвищеної проникності капілярів застосовують: троксевазин, ескузан, антикоагулянти (фраксипарин), діовенор (посилює венозний відтік за рахунок збільшення тонусу вен і зменшення їх розтягування, поліпшення лімфатичного дренажу, має протизапальну дію), детралекс, гель "Діовенор 600".

Для зменшення і розм'якшення інфільтратів використовують ескузано-ву мазь, гель "Ліотон 1000" (містить 1000 ОД/г гепарину), гель "Діовенор".

При лікуванні виразок венозного генезу знижують флебогіпертензію, ліквідовують венозний стаз і поліпшують мікроциркуляцію ураженої кінцівки. Цього досягають, призначаючи постільний режим і компресійну терапію. При постільному режимі з підвищеним положенням ураженої кінцівки в декілька разів прискорюється кровотік у кінцівці, зникає застій, знижується флебо-гіпертензія, поліпшуються живлення і мікроциркуляція тканин, швидко ліквідовується запалення, екзема і невеликі виразки протягом 3-5 тижнів загоюються. Для лікування гнійних виразок широко використовують антисептичні речовини. Його поєднують з м'якою компресією виразки, навколишніх тканин і всієї гомілки. Для компресії застосовують цинк-желатинові пов'язки (Унна), бинтування еластичним бинтом.

Дуже важливо при посттромбофлебітичних виразках використовувати компресійну терапію. На очищену виразку накладають тонку дезінфекційну пов'язку, а поверх неї кладуть просякнуту антисептиком поролонову подушечку товщиною 2-3 см, яка виступає за краї виразки. Подушечку, гомілку і стопу щільно забинтовують еластичним бинтом, щоб трохи притиснути виразку, тканини навколо неї і всю кінцівку. Цей прийом ліквідовує флебогіпер-тензію, венозний застій і сприяє швидкому загоєнню виразки. Кожного дня міняють пов'язку і перебинтовують кінцівку. На ніч еластичний бинт знімають. У комплексному лікуванні виразки гомілки застосовують також фізіотерапевтичні засоби.