Ендемічний і спорадичний зобКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Ендемічний і спорадичний зобСторінка 5
Зоб Ріделя зустрічається частіше у чоловіків. При цьому захворюванні щитоподібна залоза дуже щільна ("залізна"), горбиста, може викликати відчуття стискання шиї, явища стенозування трахеї.
У випадку аневризми дуги аорти при пальпації пухлини відчувається пульсація, при аускультації вислуховується характерний шум. Можливі скарги на біль стріляючого характеру в спині, осиплість голосу. Для уточнення діагнозу треба провести рентгенологічне та ультразвукове дослідження грудей, шиї та позагруднинного простору.
Особливе значення має диференційна діагностика вузлових форм зоба з раком щитоподібної залози, частота якого помітно збільшилася. В Україні в останні роки захворюваність на рак залози становить 4:100 000 населення (майже 2000 спостережень на рік). Головним чином уражаються жінки віком 40-50 років, зросла також частота випадків раку щитоподібної залози у дітей.
Рак щитоподібної залози може виникати первинно, існувати у вузлува-тотрансформованій залозі, а також бути наслідком злоякісного переродження вузлового зоба. Багатовузловий зоб малігнізується відносно рідко. У початкових стадіях розвитку рак залози не має характерних ознак. Підозрілим щодо раку є поява поодинокого вузла твердої консистенції і низької ехогенності, особливо при швидкому збільшенні його розмірів. Аналогічно треба розцінювати і швидко прогресуюче збільшення вже тривало існуючого вузлового зоба. На відміну від вузлового зоба, ракова пухлина дуже щільна, має горбисту поверхню, не так чітко відмежовується від навколишніх тканин. У пізніх стадіях раку залоза малорухома, з'являються осиплість голосу, дисфагія, задишка. У деяких хворих визначаються ознаки гіпер- або гіпотиреозу. Характерним є метастазування у лімфатичні вузли по ходу судинно-нервового пучка шиї, ділянку передгортанника, легені, кістки, печінку.
Дані ультразвукового і радіоізотопного досліджень недостатньо інформативні для виключення раку щитоподібної залози. При УЗД підозрілими відносно злоякісного новоутворення є гіпоехогенні, нечітко відмежовані вузли, при радіологічному дослідженні - осередкове низьке накопичення І131, "холодні" вузли. Найбільш чутливими і специфічними з інструментальних методів діагностики в диференціації злоякісних і доброякісних вогнищевих процесів у залозі до операції є ТАПБ і ТБ. Ефективність пункційної біопсії значно підвищується при виконанні її під контролем ультразвукового дослідження для більш точного наведення аспіраційної голки. Таким чином, остаточним критерієм у диференційній діагностиці вузлових форм зоба і раку щитоподібної залози є їх гістологічна (цитологічна) ідентифікація.
Методи лікування
Вибір методу лікування при ендемічному та спорадичному зобі залежить від форми і розмірів зоба, наявності ускладнень, ступеня функціональних порушень, підозри на злоякісну трансформацію.
При дифузному нетоксичному зобі без ознак компресії органів шиї проводять консервативне лікування - препарати йоду, супресивна терапія тиреоїдином, левотироксином (Ь-тироксином), але довготривала терапія препаратами йоду може призвести до вторинного гіпертиреоїдизму, тому застосування їх обмежене.
Консервативне лікування Ь-тироксином призначають також у випадках нетоксичного солітарного вузлового та багатовузлового зоба невеликих розмірів після верифікації його доброякісності й відсутності компресійних ускладнень з обов'язковим контролем його ефективності та оцінкою прогнозу (клінічне обстеження, УЗД, радіоактивна сцинтиграфія, пункційна біопсія). Якщо протягом 5-6 місяців терапії зменшення розмірів вузлів не вдалось досягнути, показане оперативне лікування. При спадкових формах вузлового зоба і зобі великих розмірів консервативна терапія препаратами тиреоїдних гормонів малоефективна. Супресивна терапія Ь-тироксином протипоказана за наявності автономних гіперфункціонуючих вогнищ (дані сцин-тиграфії з І131, рівень тиреотропіну, вільного тироксину).
Радіойодотерапія показана окремим хворим віком понад 50 років на рецидивний багатовузловий зоб, якщо під час першої операції були пошкоджені гортанні нерви або паращитоподібні залози, а також при наявності протипоказаньи до проведення операції або відмові хворого від неї. Метод досить ефективний, але значна кількість протипоказань і ускладнень обмежує його застосування.