Ендемічний і спорадичний зобКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Ендемічний і спорадичний зобСторінка 3
Ендемічний зоб частіше має вузловий або змішаний характер, може досягати великих розмірів. Вузли можуть розміщуватись як у частках, так і в перешийку щитоподібної залози. Зоб буває одно- і двобічним. Колоїдний вузловий зоб має куле- або яйцеподібну форму, кісти майже завжди кулеподібні.
Щитоподібна залоза нерівномірно збільшена, форма її залежить від розташування, кількості й розміру вузлів (мал. 10.3).
Поверхня вузлів частіше гладенька. Консистенція може бути м'якою, щільноеластичною, щільною. Судинний зоб м'якоеластичний, легко стискається, пульсує. При аускультації такого зоба вислуховується судинний шум. 
Мал. 10.3. Різні форми ендемічного зоба.
У разі відсутності запальних змін зоб має добру рухомість відносно навколишніх тканин і зміщується при ковтанні. При дифузному паренхіматозному зобі, який зустрічається у невеликої кількості хворих, щитоподібна залоза не досягає значних розмірів і зберігає анатомічну форму метелика.
При частково (або повністю) загруднинному розташуванні зоба або "короткій" шиї доцільно проводити її пальпацію в горизонтальному положенні хворого (на кушетці) з валиком під лопатками і відкинутою назад головою. У цьому положенні, особливо при ковтанні, щитоподібдна залоза виводиться з-за груднини і стає більш доступною для пальпації. Корисним є проведення пальпації залози при пробі Вальсальви (форсована спроба видиху при закритому роті й носових ходах). Обов'язково пальпують лімфатичні вузли на шиї та під щелепою.
Для встановлення діагнозу використовують лабораторні та додаткові методи дослідження. Функціональну активність щитоподібної залози визначають за рівнем гормонів Т3, Т4, йодопоглинальною здатністю, концентрацією в крові білковозв'язаного йоду. Радіоізотопна сцинтиграфія із застосуванням і залишається єдиним методом, який дозволяє визначити функціональну активність різних ділянок щитоподібної залози. Це дає змогу виявити функціонально активні ("гарячі") вузли, що мають виключно доброякісний характер та відповідають токсичним аденомам (мал. 10.4). 
Мал. 10.4. Сканограма щитоподібної залози:
а - при тиреотоксичній аденомі ("гарячий" вузол); б - при нетоксичному вузловому зобі ("холодний" вузол).
Форму і розміщення щитоподібної залози визначають за допомогою рентгенографії шиї та середостіння (при загруднинному зобі) й комп'ютерної томографії. Найпоширенішим методом візуалізації залози є ультразвукове дослідження (УЗД, сонографія). З високою точністю, за даними УЗД, діагностують кісти щитоподібної залози, гіпер- та ізоехогенні однорідні вузли, які переважно відповідають тиреоїдним аденомам (мал. 10.5).
Для визначення наявності атипових клітин необхідним є проведення пункційної біопсії щитоподібної залози. Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) та тре-пан-біопсія (ТБ) найбільш чутливі та специфічні з інструментальних методів діагностики і диференціації більшості злоякісних пухлин та доброякісних вогнищевих процесів залозі.
Диференційна діагностика
Диференційну діагностику нетоксичного ендемічного і спорадичного зоба проводять із доброякісними пухлинами шиї, лімфогранулематозом, туберкульозним лімфаденітом, хронічним автоімунним тиреоїдитом, брон-хогенними кістами шиї, аневризмою аорти, раком щитоподібної залози.