Опіки стравоходуСторінка 4
Диференційна діагностика
При проведенні диференційної діагностики необхідно ретельно зібрати анамнез. Але треба враховувати, що у хворого до опіку стравоходу можуть бути інші захворювання (ахалазія кардії, дивертикули стравоходу, пілоросте-ноз на основі виразкової хвороби шлунка і т. ін.). Крім того, необхідно брати до уваги те, що рак стравоходу у хворого може виникати до опіку або розвиватися як його ускладнення через декілька років.
Клінічна картина раку стравоходу подібна на клінічну картину рубцевого звуження органа після перенесеного опіку. Тому для диференційної діагностики необхідне ретельне дослідження (рентгенологічне, фіброезофагоскопія). Поряд з анамнезом, клінікою і спеціальними методами обстеження вирішальне значення має гістологічне дослідження біопсійного матеріалу, взятого під час ендоскопії.
Лікування опіків стравоходу
Лікування опіків стравоходу в гострий період визначається характером речовини, яка викликала опік, і його терміном та полягає в:
1. Промиванні порожнини рота і шлунка антидотами.
2. Прийманні великої кількості рідини (води, молока) з подальшим викликанням блювання.
3. Обов'язково ранньому (в перші години) промиванні шлунка, (обсяг рідини залежно від віку - від 1 до 5 л).
4. Проведенні інтенсивної протишокової терапії.
5. Призначенні седативних речовин (піпольфену, супрастину).
6. Виконанні дезінтоксикаційної терапії.
7. Застосуванні при розвитку гострої ниркової недостатності методів екстракорпорального очищення крові (навіть гемодіалізу).
8. Проведенні інфузійної терапії під контролем діурезу (за показанням - форсованого), антибіотикотерапії, кортикостероїдної терапії.
9. Призначенні риб'ячого жиру, олії.
10. Ранньому (з 7-8 дня) бужуванні при опіках І-ІІІ ступенів просвіту стравоходу бужем.
При опіках кислотами стравохід і шлунок промивають 1-2 % розчином питної соди до нейтральної реакції промивних вод. Після цього потерпілому дають випити 400-500 мл молока. При одночасному ураженні верхніх дихальних шляхів, надгортанника і його зв'язок показане невідкладне накладання трахеостоми з подальшим промиванням верхніх дихальних шляхів слабким розчином лугів або кислот.
Якщо хворий може ковтати, то вже з 1-ї доби після опіку дозволяється вживати їжу.
Лікування ускладнень стравоходу
При рубцюванні та формуванні стриктур застосовують:
1. Раннє бужування стравоходу протягом 1-1,5 місяця в поєднанні з кортикостероїдами і лідазою.
2. У стадії утворення стриктури основний метод лікування - бужування, яке починають проводити не раніше 2-го тижня і продовжують до повного відновлення прохідності стравоходу або впевнившись у його неефективності:
а) показання: післяопікові стриктури стравоходу (якщо вдається провести через звуження металевий провідник);
б) протипоказання: медіастиніт, бронхіально-стравохідна нориця, непрохідність стравоходу У ступеня або виникнення ускладнень після бужуван-ня (перфорація, кровотеча).
Способи бужування:
1. "Сліпе" - через рот.
2. Порожнинними рентгеноконтрастними бужами по металевому провіднику (найчастіше).
3. Під контролем езофагоскопа - показане, коли виникають труднощі при проведенні провідника.
4. За принципом "бужування без кінця" (при наявності гастростоми у хворих із звивистими і множинними стриктурами).
5. Ретроградне (через гастростому).