Опіки стравоходуСторінка 3
- утворення множинних виразок, які можуть пенетрувати або перфорувати.
Шлунково-кишкові кровотечі
виникають внаслідок ерозії судин при дії хімічних речовин або гнійних ускладнень. Діагностика тяжка. Лікування -консервативне, а при безнадійності - оперативне.
Клініка
0. 0. Шалімов, В.Ф. Саєнко (1987), Л.Я. Ковальчук та ін. (1999) клінічну картину в перебізі опіку стравоходу розрізняють залежно від стадії клінічного періоду. Вони виділяють такі періоди:
1. Гострий.
2. Латентний.
3. Рубцювання.
Залежно від загальних і місцевих проявів у гострій стадії захворювання виділяють легкий, середній і тяжкий ступені.
Гострий період.
Виділяють три ступені клінічного перебігу гострого періоду: легкий, середній і тяжкий. При легкому ступені загальний стан хворого задовільний, при ковтанні він відмічає помірний біль. Інколи можуть виникати салівація, захриплість голосу. Рентгенологічно - просвіт стравоходу звичайний, прохідність органа не порушена, слизова оболонка має чіткі контури, лише в окремих місцях можна побачити її пошкодження. Перистальтатичні рухи стравоходу збережені. Через 5-7 діб клінічні прояви опіку зникають. При середньому ступені хворий скаржиться на значний біль за грудниною та в ділянці глотки. Характерними є повторне блювання, відчуття страху і збудження, тахікардія - 120-130 уд. за хвилину. Температура тіла підвищена, часто розвивається олігурія. Рентгенологічно - стравохід розширений, але в окремих місцях може бути звужений внаслідок набряку або спазму. В просвіті - значна кількість слизу. Контури складок слизової оболонки не чіткі, перистальтика послаблена або зовсім відсутня. У разі перебігу без ускладнень через 10-15 днів клінічні прояви захворювання зникають і загальний стан хворого покращується.
При тяжкому ступені виникає клініка шоку. Пульс слабкого наповнення і напруження, тахікардія значно виражена, з'являється різкий біль за грудниною. Характерні збудження хворого, затьмарення свідомості, бліді, шкірні покриви, холодний піт. При опіку шлунка клінічний перебіг значно погіршується, може бути олігурія, яка переходить в анурію. А також можуть виникати різні ускладнення, через які прогноз усе погіршується. Рентгенологічно спостерігають різко виражену картину езофагіту: стравохід розширений, складки слизової оболонки визначити не вдається, перистальтика відсутня, з'являється атонія.
Латентний період.
Некротичні тканини замінюються грануляціями. Загальний стан хворого покращується. Гострі симптоми зникають. Хворий вільно ковтає.
Період рубцювання.
Може розвиватися від 1 місяця до декількох років (2-3). Грануляції заміщуються рубцевою тканиною, виникає прогресуюче звуження, порушується ковтання спочатку твердої, а потім і рідкої їжі. Таке звуження розвивається при вході в стравохід, у проекції біфуркації трахеї, місцях переходу стравоходу через діафрагму тощо. Проходження їжі через звужені місця стравоходу є можливим завдяки ретельному розжовуванню та запиванню рідиною. Але згодом це не допомагає. їжа затримується в стравоході, посилюється слиновиділення, виникають відрижка і блювота їжею. Якщо звуження локалізується в нижніх відділах стравоходу, блювотні маси можуть бути гнильного характеру. У хворого спостерігають прогресуючу втрату маси тіла, що без корекції може перейти в кахексію. Рівень ступеня рубцевого звуження, його протяжність встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження.