Опіки стравоходуСторінка 1
Опіки стравоходу бувають термічні, хімічні, радіаційні тощо. За даними М.А. Сапожникова (1978), морфологічні зміни при опіках стравоходу проходять чотири стадії:
I - стадія гострого езофагіту, яка триває від одного до двох місяців і характеризується набряком та відторгненням мертвих тканин.
II - стадія хронічного езофагіту, під час якої можуть утворюватися виразки різних розмірів із грануляційною тканиною на їх дні, що призводить до звуження просвіту стравоходу.
III - стадія формування рубцевих стриктур стравоходу, яка починається з 2-4 місяця і триває до 2-х років.
IV - стадія пізніх ускладнень, яка настає через 2 роки після опіку.
Класифікація за клінічним перебігом
I період - гострих проявів, має три ступені тяжкості:
I - легкий; 2 - середній; 3 - важкий.
II період - латентний ("уявного благополуччя").
III період - рубцювання.
Класифікація за глибиною ураження
I ступінь - поверхневі опіки з пошкодженням епітеліального шару стравоходу.
II ступінь - пошкодження всієї товщі слизової оболонки стравоходу.
III ступінь - пошкодження опіком усіх шарів стравоходу.
IV ступінь - поширення некрозу на навколишню клітковину стравоходу і навколишні органи.
Термічні опіки стравоходу
зустрічаються рідко і звичайно пошкоджують лише слизову оболонку ротової порожнини і глотки. Пошкодження, як правило, обмежується поверхневими шарами і не розповсюджується на більш глибокі структури стравоходу. Морфологічно проявляється гіперемією поверхні, а потім з'являється тонка зморщена плівка, яка є некротичним поверхневим шаром слизової оболонки.
Лікування в основному полягає в прийманні холодної рідкої їжі й дотримуванні ліжкового режиму протягом декількох днів.
Хімічні опіки стравоходу.
Причиною хімічного опіку стравоходу є вживання агресивної рідини випадково або навмисно (із суїцидною метою), або в алкогольному сп'янінні.
Етіологія і патогенез
Хімічний опік стравоходу звичайно виникає при вживанні концентрованого розчину кислоти або лугу. При потраплянні такої рідини в ротову порожнину мають місце рефлекторний спазм глотки і затримка дихання, завдяки чому утруднюється проникнення агресивного агента в стравохід, шлунок і дихальні шляхи, але ж майже завжди пошкоджується надгортанник, який прикриває голосові зв'язки. Коли кислота або луг випивається залпом, то захисний механізм не встигає спрацювати й агресивна речовина майже без перешкоди потрапляє в стравохід і шлунок.
Другий механізм проникнення агресивної рідини в ці органи спостерігається при неграмотному надаванні першої допомоги або при взаємодопомозі. Спазм нижнього стравохідного сфінктера захищає шлунок від потрапляння агресивної рідини, але збільшується контакт із стравоходом, виникають перфорація цього органа, стравохідні флегмони, медіастиніти.
Поверхневі опіки обмежуються тільки пошкодженням слизової оболонки і не порушують прохідності стравоходу, але якщо в процес втягується м'язовий шар, то виникає рубцева стриктура, яка формується через 1-1,5 місяця і може розвиватися до 5 років.
В основі виникнення рубцевої стриктури лежить виразковий езофагіт, який підтримується шлунково-стравохідним рефлюксом. Але на формування стриктури впливають і інші фактори: глибина опіку, розміри, термін дії агресивної рідини, приєднання інфекції і т.ін.
У перебізі патологічного процесу в стінці стравоходу виділяють чотири періоди (М.А. Сапожников, 1976).