Опіки стравоходуСторінка 2
Перший період
- характеризується гострим корозійним езофагітом із некрозом слизової оболонки і фіброзно-гнійним запаленням, на фоні якого вже на 3-тю добу з'являються ознаки регенерації, які в подальшому наростають. До кінця 2-3 - тижня гостре гнійне запалення стає менш вираженим, з'являються ознаки регенерації слизової оболонки, яка повністю відновлюється через 1-2 місяці. При глибоких опіках перебіг патологічного процесу набуває хронічного характеру.
Другий період
- пов'язаний з наявністю хронічного езофагіту і появою виразок, на фоні яких виникають рубцеві стриктури.
Третій період
- це період формування стриктур стравоходу, який починається із 2-4 місяця і закінчується через 2-3 роки, що часто залежить від характеру хімічних речовин, які викликали опік. Але стриктури не завжди виникають у ділянці фізіологічних звужень. М'язові волокна продовгуватого шару довгий час залишаються неураженими. Частіше пошкоджуються слизова оболонка і підслизовий шар. Слизова оболонка нижче стриктури потовщується, в ній виявляють ознаки хронічного запалення. Зміни в м'язах нижче стриктури маловиражені.
Четвертий період
- період пізніх ускладнень, до яких відносять заку-порення просвіту стравоходу, яке розвивається через 2-3 роки після хімічного опіку. В цьому випадку вище місця облітерації утворюється "сліпий" мішок. їх може бути декілька.
Другим частим ускладненням у пізній період після опіку стравоходу є перфорація даного органа під час ковтання внаслідок появи абсцесів у стравоході. Найбільш небезпечним у цей період вважають рак стравоходу, який може виникнути і через декілька років. Отже, можуть спостерігати такі ускладнення: кровотеча, перфорація, малігнізація.
Ранні ускладнення опіку стравоходу
Гострий обмежений, або дифузний, медіастиніт
розвивається після перфорації стравоходу внаслідок глибокого пошкодження його стінки, лімфо-чи гематогенного інфікування середостіння. При такому ускладненні часто виникає септичний стан. Хворий відмічає спрагу, сильний біль у грудній клітці, лихоманку, задишку. Пульс - до 120-140 уд. за хвилину. Рентгенологічно визначається розширення тіні середостіння, ознаки емфіземи, одно- або двосторонній плеврит.
Серозно-фібринозний і гнійний перикардит
характеризується погіршенням стану хворого, болем у ділянці серця, за грудниною, підвищенням температури тіла до 41 оС, задишкою. Рентгенологічно визначаються збільшення об'єму серця, зменшення пульсації. При пункції перикарда серозно-фіброзний або гнійний вміст.
Плеврит
може бути серозним і гнійним. Виявляють його рентгенологічно. Діагноз підтверджують за допомогою пункцій. Пневмонія
зустрічається досить часто.
Абсцеси легень
виникають при досить тяжких опіках. Розвиваються гема-то- або лімфогеним шляхом. Діагноз установлюють клінічно і рентгенологічно.
Стравохідно-бронхіальні та стравохідно-трахеальні нориці
частіше розвиваються при розкриванні абсцесу або перфорації стравоходу. Клінічна картина - при ковтанні їжі виникає кашель з гнійним харкотинням і їжею. Нерідко розвиваються аспіраційна пневмонія та абсцес легень. При рентгенологічному дослідженні спостерігається затікання барію в бронхи або трахею.
Ерозії великих судин середостіння
- дуже тяжке і нечасте ускладнення.
Гострий опіковий гастрит