Післяопераційні вентральні грижі живота

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Зовнішні черевні грижі / Післяопераційні вентральні грижі живота

Сторінка 5

1 -

перший ряд швів; 2 - другий ряд швів; 3 - третій ряд швів.

М'язово-апоневротична пластика

Укріплення дефекту черевної стінки не тільки апоневрозом, але й м'язами лягло в основу великої групи пластичних операцій. Класичним способом є пластика за Сапежком (1900), яка полягає в подвоєнні черевної стінки. Після висікання грижового мішка один м'язово-апоневротичний край дефекту черевної стінки вузловими швами підшивають до внутрішньої поверхні протилежного краю на всьому протязі, а зверху фіксують другий край, створюючи дублікатуру. Спосіб використовують при грижах білої лінії живота.

М'язова пластика без апоневроза (П.И. Дьяконов, 1903; И.К. Спижар-ньій, 1908) не отримала широкого застосування, тому що атрофуються м'язи.

Таким чином, ефективність автопластичних способів операції залежить від розміру грижового дефекту і ступеня морфофункціональної недостатності тканин. При великих, гігантських і рецидивних грижах власних навколишніх тканин недостатньо для надійного укріплення дефекту черевної стінки. Тому рекомендується автопластика за рахунок тканини з інших ділянок (широка фасція стегна, шкіра) або гомопластика (тверда мозкова оболонка).

Використання трансплантатів у реконструктивній хірургії післяопераційних гриж зменшує кількість рецидивів. Пластичний матеріал у ранній післяопераційний період виконує функцію механічного каркаса. Кращим є той матеріал при імплантації в товщину черевної стінки, який не викликає запальної реакції. З цією метою застосовують консервовану гомогенну тверду мозкову оболонку (ТМО). К.Д. Тоскін і В.В. Жебровський (1972) використали ТМО для пластики дефекту передньої черевної стінки в 252 хворих.

В.Н. Янов (1973) одержав задовільні результати при лікуванні рецидивних післяопераційних гриж за допомогою автодермальних трансплантатів. Алопластика отримала широке застосування в осіб похилого і старечого віку, хворих на ожиріння та цукровий діабет.

Після виконання алопластичних операцій необхідне ретельне ведення післяопераційного періоду. Інтенсивність післяопераційної терапії залежить від розміру грижі, якості передопераційної підготовки, віку хворого та супровідних захворювань.

Загальною для всіх хворих є профілактика гнійних виділень із рани. Тому рекомендуються превентивне використання антибіотиків широкого спектра дії, фізіотерапевтичне лікування, медикаментозна стимуляція імунобіологі-чних сил організму і процесів регенерації (пентоксил, метилурацил).

За показанням призначають серцеві глікозиди, гормони, антикоагулянти, судинорозширювальні, гіпотензивні препарати.

Ведення хворих, які перенесли операцію з приводу великих і гігантських гриж черевної стінки, передбачає комплекс лікувальних заходів, які включають профілактику запальних процесів у легенях, тромболітичних ускладнень, кишкової непрохідності і т. ін.

Література

1. Астапенко В.Г., Максимов С.С. Ошибки и осложнения в хирургии "острого живота". - Минск: Вышэйшая школа, 1982. - 189 с.

2. Бородин И.І. Хирургия послеоперационных грыж живота. - Минск: Беларусь, 1986. - 159 с.