Післяопераційні вентральні грижі животаКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Зовнішні черевні грижі / Післяопераційні вентральні грижі животаСторінка 1
Післяопераційні грижі виникають у ділянці післяопераційного рубця. Якщо операцію проводили з приводу вентральної грижі, то таку грижу називають рецидивною, К.Д. Тоскін і В.В. Жебровський (1983) вважають, що післяопераційні грижі спостерігаються від 6 до 40 % випадків Н.З. Монаков (1969) у 21,1 %.
Виникнення післяопераційних гриж можуть викликати нагноєння післяопераційних ран і евентрація. Інколи вони з'являються без видимих причин. Це зумовлено нераціональним оперативним підходом, який призводить до пошкодження судин і нервів та атрофії м'язів, ранніми фізичними навантаженнями, технічними порушеннями операції (невідповідний шовний матеріал) і т. ін.
Причинами нагноєння післяопераційних ран можуть бути: первинне мікробне забруднення тканин, недостатній гемостаз, грубе поводження з тканинами під час операції, поганий захист рани від забруднення, введення через рану дренажів і тампонів, порушення правил асептики, поганий догляд за раною в післяопераційний період.
Евентрацію викликає значне підвищення внутрішньочеревного тиску, зумовлене різними факторами. Сприяють їй гіпопротеїнемія, анемія, авітаміноз, ожиріння, ракова кахексія, цукровий діабет, старечий вік.
Класифікація післяопераційних гриж
(К.Д. Тосін, В.В. Жебровський, 1982)
1. За величиною: малі, середні, розповсюджені, гігантські.
2. За локалізацією: епігастральні, мезогастральні, гіпогастральні.
3. За клінічними ознаками: вправимі, невправимі, частково вправимі, одиночні, множинні, рецидивні, защемлені, перфоративні, часткова або повна злуко-ва непрохідність.
Клініка і діагностика
На основі анамнезу з'ясовують характер оперативного втручання та ускладнення в післяопераційний період. З'являється біль, особливо при фізичному напруженні, у місці розташування післяопераційного рубця поступово розвивається випинання, яке може бути великих розмірів і призводить до порушення працездатності. Післяопераційні грижі часто не-вправимі й защемлюються.
Під час обстеження ділянки післяопераційної грижі визначається випинання, добре помітне при напруженні, у вертикальному положенні тіла. Труднощі виникають при диференційній діагностиці невправимої та защемленої гриж. Якщо на основі клінічних ознак неможливо віддиференціювати ці стани, то їх розглядають як защемлену грижу.
Важливими для діагностики є рентгенологічне й ультразвукове обстеження та комп'ютерна томографія. Рентгенологічно можна встановити функцію шлунково-кишкового тракту, відношення органів черевної порожнини до грижі, наявність злукового процесу, що має важливе значення для визначення показань до проведення планової операції.
Ускладнені форми післяопераційних гриж
Защемлення післяопераційних вентральних гриж спостерігаються від 2,2 до 10 % защемлених гриж взагалі та супроводжуються високою смертністю (В.Д. Федоров, В.И. Максимов, 1974). Серед грижоносіїв превалюють особи похилого та старечого віку. Операційний ризик великий, тому оперують частіше при невідкладному стані.
При защемлених грижах частіше спостерігаються біль, нудота, блювання, відсутність випорожнень. Защемлення гігантських вентральних гриж перебігає за типом калового. У цьому випадку спочатку наростає біль нападопо-дібного характеру.