Розвиток хірургії

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Загальні відомості про розвиток хірургії / Розвиток хірургії

Сторінка 7

А.Г. Лапчинський та І.Д. Шванд продемонстрували пацюків з 5 лапами і 2 хвостами. Широко стали застосувати потім пластичні операції шкіри, стравоходу, тонкої або товстої кишки із збереженням брижі й судин (П.А. Герцен, С.С. Юдін, А.Г. Савіних, Б.В. Петровський).

Матеріали для трансплантації можна брати у живих донорів, якщо є парні органи. Так, Д. Мірет (1954) вперше успішно пересадив нирку в однояйцевих близнюків. Однак частіше нирки для пересадки беруть від трупа. Здебільшого органи для пересадки беруть від тварин, але тоді існує велика ймовірність відторгнення. Трансплантати мають різну реакцію відторгнення. Французький хірург Жан-Поль Біне при вивченні імунологічних явищ встановив, що найближчими до людини є свині, телята, мавпи. Наприклад, застосовували біоклапани телят (В.І. Бураковський, Н.Д. Бондаренко, Н.Ю. Радомська та ін.).

До донора ставлять такі вимоги: вік - не більше 40-45 років (при пересадці серця - не більше 35 років), відсутність злоякісних захворювань, вірусного гепатиту, серцевої патології, нормальний артеріальний тиск. Взятий для пересадки орган живе недовго: мозок - 5 хвилин, печінка і підшлункова залоза 20-30 хвилин, нирка - 30-40 хвилин, серце - 60 хвилин.

Для зберігання взятих органів використовують холодильник з температурою +4-8 оС або - 70-196 оС чи перфузію різними розчинами. Уперше цей метод використав у 1902 році A.A. Кулябко, якому вдалося оживити серце немовляти через 20 годин.

Після пересадки органи можуть відторгатися. Є субклінічна і хронічна стадії відторгнення. Для його попередження використовують рентгенологічні, хімічні та біологічні методи.

A тепер дозвольте зупинитися на пересадці окремих органів.

Пересадка нирки. Першу спробу було зроблено у Франції: нирку кози пересадили на руку жінці. Першу в Радянському Союзі пересадку нирки провів у 1934 році Ю.Ю. Вороний. Нирку від трупа було пересаджено на стегно жінці, яка отруїлась сулемою. Але орган не функціонував, тому вона померла через 2 дні. 3 успіхом пересадив нирку від близнюків американський хірург Д. Морей. Першу в колишньому Радянському Союзі пересадку нирки здійснив у 1965 році Б.В. Петровський, продовживши життя пацієнта з пересадженою ниркою приблизно на 20 років. У Франції успішно пересаджують нирки в 95 % випадків.

Пересадка печінки. Уперше пересадку печінки в експерименті провів у 1959 році Муран. У клініці в 1960 році це зробив американський хірург Старіль. У клініці зареєстровано продовження життя з пересадженим органом на 7,5 року. Виділяють орто- і гетеротопічну пересадку цього органа. Ортотопічна -коли видаляють печінку реципієнта, а гетеротопічна - підсаджують. Хворому з гострою недостатністю органа підсаджують печінку тварини (свині, теляти).

Пересадка серця. 3 грудня 1967 року в лікарні Хроше-Схюр в Кейптауні професор К. Бернард пересадив п'ятидесятилітньому Луїсу Вашансь-кому серце, яке було взято від загиблої в автомобільній катастрофі двадцятилітньої Деніз Дарваль. У 1905 році вперше Карель пересадив серце однієї собаки на шию іншої. А потім це зробили В.П. Деміхов (1949), К. Бейлі (1953) та ін. На сьогодні пересаджують штучне серце. У 1982 році в госпіталі корпорації "Хьюмена" в м. Луневіл З0-річний хірург де Врис пересадив штучне серце Барні Кларку. Але це вважають тимчасовим процесом.

Пересадка підшлункової залози. Пересадку виконав у 1967 році Ліліхей. До кінця 1986 року в світі було зроблено 972 операції. Підшлункову залозу пересаджують разом із дванадцятипалою кишкою. Пересаджують й інші залози, а також сім'яники (В.В. Кованов, І.Д. Кирпатовський та ін.).

Реплантація кінцівок стала можливою тільки з розвитком мікрохірургії. До пересадки кінцівки її зберігають при температурі +40 оС не більше 4-6 годин.

В Україні мікрохірургічні центри діють у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донбасі.

Насамкінець можна сказати таке. Техніку пересадки органів і тканин розроблено, але питань залишається багато. Сьогодні з новим серцем у різних країнах живуть тисячі людей. У наші дні проблема полягає в тому, де серце, печінку або нирку здобути. Адже, як не сумно, кожна пересадка серця - це, з одного боку, продовження життя, подарованого долею та хірургами безнадійному хворому, а з іншого - трагічна смерть людини, яка стала донором. Оскільки нещасний випадок "спланувати" неможливо, чимало людей, які перебувають біля самої межі небуття, багато місяців шукають донора. Брати органи від тих, кому винесена смертна кара, теж складно. А ще труднощі полягають у підборі сумісного органа й консервації. Крім того, це дуже дорого коштує. Тому деякі вчені займаються клонуванням тварин (британські вчені на чолі з доктором Уілмуном). Але це можливо лише при штучному заплідненні.