Все про медицину

Роділи


У зв'язку з погіршенням стану здоров'я в 1900 році він пішов у відставку і поселився у своєму маєтку Яківці біля Полтави, де його і поховано. Ім'я великого громадянина в 1923 році було присвоєно одному з найбільших у країні Московському науково-дослідному інституту швидкої допомоги, а з 1979 року ім'я М.В. Скліфосовського носить також Полтавська обласна клінічна лікарня.

Основні хірургічні школи від післяпироговського періоду до початку ХХ століття остаточно склалися в Москві (хірургічні кафедри Московського університету) і Петербурзі (Військово-медична академія). До московських відносили школи П.І. Дьяконова, A.A. Боброва, до петербурзьких - школи Н.Я. Віл'ямінова, М.В. Скліфосовського. Після від'їзду останнього з Москви факультетську хірургічну клініку очолив професор A.A. Бобров. У розвитку хірургії в Україні велику роль відіграв М.І. Пирогов, коли він був попечителем Київського та Одеського округів.

У 1841 році при Київському університеті було відкрито медичний факультет. Першим його професором і деканом призначили В.0. Караваєва. В.О. Караваєв (1811-1892) у 1831 році закінчив медичний факультет Казанського університету, а потім удосконалювався з хірургії в Петербурзі (1832-1833) та Німеччині 1834-1836, де зблизився з М.І. Пироговим. Під керівництвом останнього працював у Дерпті, а в 1838 році захистив докторську дисертацію на тему "О травматическом воспалении вен". У 1839 році став хірургом Кронштадтського шпиталю, де набув великої популярності, після чого його призначили професором кафедри хірургії Київського університету. В 1843 році Володимира Опанасовича обрали деканом медичного факультету.

В. О. Караваєв

В.О. Караваєв (1811-1892) у 1831 році закінчив медичний факультет Казанського університету, а потім удосконалювався з хірургії в Петербурзі (1832-1833) та Німеччині 1834-1836, де зблизився з М.І. Пироговим. Під керівництвом останнього працював у Дерпті, а в 1838 році захистив докторську дисертацію на тему "О травматическом воспалении вен". У 1839 році став хірургом Кронштадтського шпиталю, де набув великої популярності, після чого його призначили професором кафедри хірургії Київського університету. В 1843 році Володимира Опанасовича обрали деканом медичного факультету.

Він сприяв організації викладання, створив кафедру факультетської хірургії, якою завідував до 1882 року.

Заслуги В.0. Караваєва перед українською медициною, зокрема хірургією, дуже значні. Він був не лише організатором медичного факультету, а й талановитим педагогом, видатним клініцистом і науковцем. Учений багато зробив у галузях топографічної анатомії, оперативної хірургії, виконував складні операції на очах та інших органах. Він підготував велику кількість лікарів, які працювали не лише в містах України, але і в інших країнах. Учнями його були такі видатні хірурги, як М.М. Вол-кович, К.М. Сапежко, О.Т. Богаєвський та інші.

В.О. Караваєв один з перших застосував при операціях ефірний наркоз і антисептику. Міська дума Києва обрала вченого почесним громадянином міста, назвала його ім'ям вулицю, де він жив, в аудиторії факультетської хірургічної клініки стоїть бронзовий бюст як пам'ятник засновникові Київської клініки.

Завідувачем кафедри факультетської хірургії в 1883 році було призначено Л.В. Маліновського, потім - М.М. Волковича.

Особливо велику роль у розвитку хірургії в Україні відіграв М.М. Вол-кович (1858-1928).

Він народився на Чернігівщині. У 1882 році закінчив медичний факультет Київського університету.

Спочатку М.М Волкович працював у шпитальній клініці, а потім - керівником хірургічного відділення Олександрівської лікарні в Києві. У 1903 році вченого обрали професором шпитальної хірургічної клініки, а в 1911 році -завідувачем кафедри факультетської хірургії Київського університету. У 1908 році він заснував Київське наукове хірургічне товариство, яке очолював до кінця життя.

М.М. Волкович був талановитим ученим-хірургом. Він почав робити складні операції в черевній порожнині, лікував переломи. Микола Маркіяно- вич є автором понад 80 наукових праць, кількох монографій з питань хірургії, які відомі не тільки в Україні, а й за кордоном. Наукові дослідження вченого присвячені різним проблемам хірургії. Одна з перших його великих праць, яку М.М. Волкович захистив як докторську дисертацію у 1888 році в Києві, стосувалась вивчення риносклероми. Він написав важливі монографії про апендицит і пошкодження кісток та суглобів.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved