Патологічні вивихи, переломи кісток

Матеріали / Патологічні вивихи, переломи кісток

Сторінка 7

Основні принципи лікування пере­ломів кісток. Особливістю лікування потерпілих з переломами кісток є не­

відкладність, ургентність із суто інди­відуальним підходом залежно від віку, загального стану потерпілого і тяжкості травми. Перша допомога найбільш ефективна і повна, якщо її надають не працівники звичайної "швидкої допо­моги", а спеціалізовані травматологічні бригади. В таких випадках залежно від тяжкості стану потерпілого йому своє­часно подають всебічну допомогу, що значно зменшує кількість летальних наслідків, тяжких ускладнень тощо. Принцип транспортної іммобілізації повинен бути витриманим завжди. Вище і нижче від місця перелому треба знерухомити суглоби. При переломах стегна користуються шиною Дітеріхса, яка фіксує стопу, гомілку, колінний, кульшовий суглоби і забезпечує спокій травмованій нижній кінцівці. Це доз­воляє без загострення болю і додатко­вого травмування м'яких тканин у ділянці перелому транспортувати потер­пілого в медичний заклад. Верхні кінцівки іммобілізують за допомогою шини Крамера.

У травматологічному або хірургічно­му закладах проводять всебічне обстежен­ня потерпілого, уточнюють вид, харак­тер перелому і ступінь зміщення відламків з урахуванням особливостей площини перелому. Після цього обґрун­товують тактику і метод лікування, ви­ходячи із загального стану потерпілого.

Основні принципи лікування пере­ломів:

1) у найстисліші строки домогтися зіставлення відламків;

2) зіставлення відламків проводять за таким принципом: дистальний зіставляють із проксимальним;

3) зіставлення відламків повинне бути стабільним на весь період консо­лідації, тобто зіставлені фрагменти кістки повинні бути зафіксовані;

4) раннє забезпечення функціо­нальної здатності травмованої кінцівки,

Виходячи з цих принципів, розроб­ляють тактику і методи лікування.

Для лікування переломів кісток ко­ристуються консервативними і хірургіч­ними методами. Причому ці методи не конкурують між собою, а доповнюють один одного і застосовуються за чітко визначеними показаннями.

До консервативних методів лікуван­ня належать:

1) гіпсова іммобілізація;

2) одномоментне зіставлення відламків з іммобілізацією кінцівки гіпсовими пов'язками;

3) скелетне витягання;

4) зовнішній компресійно-дистрак-ційний остеосинтез шпицями та стриж­невими апаратами.

Гіпсова іммобілізація травмованої кінцівки показана при переломах без зміщення відламків, при тріщинах, надломах, переломах у дітей за типом зеленої гілки. Одномоментне зістав­лення відламків ефективне у разі пе­реломів з поперечною, поперечно-за-зубреною і поперечно-косою площина­ми, за яких після зіставлення немож­ливе вторинне зміщення фрагментів кісток. Зіставлення відламків прово­дять за умови повного знеболювання. Для цього перед зіставленням у ділянці перелому безпосередньо в гематому вводять за допомогою шприца 20— ЗО мл розчину новокаїну або триме-каїну. Після знеболювання відламки зіставляють і на кінцівку накладають гіпсову пов'язку (мал.44). Треба по­яснити, що гіпсова пов'язка на відламки не діє і їх не утримує, вона лише забезпечує іммобілізацію кінцівки і виключає активну функцію м'язів, суглобів, яка може спричини­ти вторинне зміщення. Якщо відлам­ки мають косу площину перелому, то, попри те, що їх зіставили і зробили іммобілізацію гіпсовою пов'язкою, на­пруження м'язів (особливо після спа­дання реактивного набряку) може зу­мовити зміщення відламків, тобто під гіпсом виникає вторинне зміщення відламків. Тому при косих, гвинто­подібних, осколкових переломах одно­моментне зіставлення відламків з іммо­білізацією гіпсовими пов'язками про­типоказане. У таких випадках ефектив­не закрите зіставлення відламків за допомогою скелетного витягання або шпицевих чи стрижневих апаратів.

Оперативне лікування переломів має такі показання:

1) пошкодження магістральних су­дин, нервів. Наприклад, при перело­мах стегна у нижній третині нерідко пошкоджується стегнова чи підколінна артерія, при переломах плечової кістки у середній третині — променевий нерв;