Патологічні вивихи, переломи кістокМатеріали / Патологічні вивихи, переломи кістокСторінка 7
Основні принципи лікування переломів кісток. Особливістю лікування потерпілих з переломами кісток є не
відкладність, ургентність із суто індивідуальним підходом залежно від віку, загального стану потерпілого і тяжкості травми. Перша допомога найбільш ефективна і повна, якщо її надають не працівники звичайної "швидкої допомоги", а спеціалізовані травматологічні бригади. В таких випадках залежно від тяжкості стану потерпілого йому своєчасно подають всебічну допомогу, що значно зменшує кількість летальних наслідків, тяжких ускладнень тощо. Принцип транспортної іммобілізації повинен бути витриманим завжди. Вище і нижче від місця перелому треба знерухомити суглоби. При переломах стегна користуються шиною Дітеріхса, яка фіксує стопу, гомілку, колінний, кульшовий суглоби і забезпечує спокій травмованій нижній кінцівці. Це дозволяє без загострення болю і додаткового травмування м'яких тканин у ділянці перелому транспортувати потерпілого в медичний заклад. Верхні кінцівки іммобілізують за допомогою шини Крамера.
У травматологічному або хірургічному закладах проводять всебічне обстеження потерпілого, уточнюють вид, характер перелому і ступінь зміщення відламків з урахуванням особливостей площини перелому. Після цього обґрунтовують тактику і метод лікування, виходячи із загального стану потерпілого.
Основні принципи лікування переломів:
1) у найстисліші строки домогтися зіставлення відламків;
2) зіставлення відламків проводять за таким принципом: дистальний зіставляють із проксимальним;
3) зіставлення відламків повинне бути стабільним на весь період консолідації, тобто зіставлені фрагменти кістки повинні бути зафіксовані;
4) раннє забезпечення функціональної здатності травмованої кінцівки,
Виходячи з цих принципів, розробляють тактику і методи лікування.
Для лікування переломів кісток користуються консервативними і хірургічними методами. Причому ці методи не конкурують між собою, а доповнюють один одного і застосовуються за чітко визначеними показаннями.
До консервативних методів лікування належать:
1) гіпсова іммобілізація;
2) одномоментне зіставлення відламків з іммобілізацією кінцівки гіпсовими пов'язками;
3) скелетне витягання;
4) зовнішній компресійно-дистрак-ційний остеосинтез шпицями та стрижневими апаратами.
Гіпсова іммобілізація травмованої кінцівки показана при переломах без зміщення відламків, при тріщинах, надломах, переломах у дітей за типом зеленої гілки. Одномоментне зіставлення відламків ефективне у разі переломів з поперечною, поперечно-за-зубреною і поперечно-косою площинами, за яких після зіставлення неможливе вторинне зміщення фрагментів кісток. Зіставлення відламків проводять за умови повного знеболювання. Для цього перед зіставленням у ділянці перелому безпосередньо в гематому вводять за допомогою шприца 20— ЗО мл розчину новокаїну або триме-каїну. Після знеболювання відламки зіставляють і на кінцівку накладають гіпсову пов'язку (мал.44). Треба пояснити, що гіпсова пов'язка на відламки не діє і їх не утримує, вона лише забезпечує іммобілізацію кінцівки і виключає активну функцію м'язів, суглобів, яка може спричинити вторинне зміщення. Якщо відламки мають косу площину перелому, то, попри те, що їх зіставили і зробили іммобілізацію гіпсовою пов'язкою, напруження м'язів (особливо після спадання реактивного набряку) може зумовити зміщення відламків, тобто під гіпсом виникає вторинне зміщення відламків. Тому при косих, гвинтоподібних, осколкових переломах одномоментне зіставлення відламків з іммобілізацією гіпсовими пов'язками протипоказане. У таких випадках ефективне закрите зіставлення відламків за допомогою скелетного витягання або шпицевих чи стрижневих апаратів.
Оперативне лікування переломів має такі показання:
1) пошкодження магістральних судин, нервів. Наприклад, при переломах стегна у нижній третині нерідко пошкоджується стегнова чи підколінна артерія, при переломах плечової кістки у середній третині — променевий нерв;