Патологічні вивихи, переломи кісток

Матеріали / Патологічні вивихи, переломи кісток

Сторінка 3

Поперечний перелом виникає у разі прямої раптової дії (поштовх, удар) механічного чинника перпендикулярно до довгастої осі кістки. Коли травмів-на сила діє під невеликим кутом, ви­никає поперечно-косий перелом. Якщо ж значна пряма травмівна сила діє три­валий час, то виникає багатоосколко­вий або розтрощений перелом.

Якщо травмівна сила діє на злам (помірне згинання, розгинання) у разі фіксованого одного з кінців сегмента кінцівки або діє кілька сил, виникає косий перелом. А якщо приєднуєтьсяще й елемент скручування сегмента, то виникає гвинтоподібний перелом.

Якщо сила діє у напрямку осі сег­мента кінцівки чи хребта, виникають компресійний, вколочений переломи.

Таким чином, характер перелому у разі прямого і непрямого механізму дії травмівної сили може бути найрізнома­нітнішим і залежить від сили, форми, тривалості впливу травмівного чинни­ка, анатомічних особливостей ділянки перелому, біомеханіки м'язів, суглобів травмованої кінцівки.

Репаративна регенерація кісткової тканини. Наслідки лікування перелому кісток залежать від перебігу процесу зро­щення її (репаративної регенерації). Ще з часів сивої давнини людство прагнуло зрозуміти цей процес і вело пошуки ме­тодів керування репаративною регенера­цією, тобто механізмом зрощення кісток. На зміну гуморальній теорії (Гіппократ) приходить целюлярна (Вірхов). Дослід­жуються конкретні зміни у зоні пошкод­ження кістки, вивчається значення різних клітинних та тканинних елементів, реге­нерату кісткової тканини. Висвітлюється роль у процесі зростання перелому окістя, кісткового мозку, ендосту, навколишньої сполучної тканини, судин, нервової та ендокринної систем. Завдяки копітким аналітичним дослідженням було розроб­лено концепцію, що в утворенні регене­рату кістки беруть участь усі клітинні еле­менти мезенхімального походження, ступінь участі яких прямо залежить вщ пла­стичних можливостей різних клітин і умов. Вивчалася залежність репаратив­ної регенерації від умов кровопостачання, стану нервової та ендокринної систем, а також гомеостазу.

Досліджували динаміку біохімічних змін у процесі зрощення кісток, обмін мікроелементів, особливо кальцію, фос­фору, зміни кислотно-основного стану, фосфотаз та ін. Було обгрунтовано зна­чення стабільного зіставлення відламків на весь період зрощення та роль ранньо­го відновлення функції. У останні де­сятиріччя XX століття вивчення про­цесів репаративної регенерації відбу­валося на рівні молекулярної біології, електронної мікроскопії. Проведені дос­лідження прояснили перебії" біологіч­них реакцій. Численні й всебічні дослі­дження засвідчили, що перебіг репа­ративної регенерації і формування реге­нерату мають стадійний характер і без­посередньо залежать від загального ста­ну організму та місцевих змін тканин­ного метаболізму. Виділяють три типи репаративної регенерації: десмогенний, хондрогенний і ангіогенний, для яких характерна стадійність перебігу.

Перша стадія репаративної регене­рації — це стадія катаболізму тканин­них структур та дедиференціації, про­ліферації кісткових елементів. Вона починається з моменту травми. Внас­лідок дії механічної травмівної сили ви­никає перелом кістки. Під час пере­лому пошкоджується не тільки кісткова тканина, але й м'які тканини, судини, нервові гілки, що оточують її, вини­кає крововилив (гематома). Тяжкість травми прямо залежить від сили і три­валості дії травмівного чинника. Гема­тома вже в перші хвилини наповнюєть­ся шматочками сусідніх м'яких тканин, окістя, кісткового мозку, ендосту, різними клітинами та складовими еле­ментами їх, частками ядерної оболон­ки, ядерного та плазматичного вмісту, ДНК, ядерними фракціями РНК, лізо-сомальними ферментами, складовими елементами крові та іншими біологіч­ними речовинами.