Хронічна недостатність кровообігу

Матеріали / Хронічна недостатність кровообігу

Сторінка 1

1. Визначення. Етіологія.

2. Основні клінічні стадії і проблеми хворих.

3. Принципи лікування.

4. Догляд за хворими з ХНК.

1. Хронічна недостатність кровообігу – патологічний стан при якому робота серця не забезпечує потребу організму в кисні спочатку при фізичному навантаженні а пізніше і в стані спокою.

Етіологія.

1. Міокардити.

2. Гіпертонічна хвороба

3. Вади серця

4. Кардіосклероз

5. Ішемічна хвороба серця

6. Перикардит

2. Класифікація ХНК по Стражеско-Василенко

І стадія початкова, недостатність кровообігу проявляється тільки при фізичному навантаження.

ІІ стадія виражена, тривала недостатність кровообігу.

ІІА – порушення геодинаміки виражені помірно, спостерігається право або лівошлуночкова недостатність.

ІІБ – важкі порушення геодинаміки в малому і великому колі кровообігу.

ІІІ стадія – кінцева, стійкі зміни обміну речовин і функцій органів, незворотні зміни структури органів і тканин.

Проблеми хворих:

Задишка, тахікардія, серцебиття, сухий кашель, напади задухи, набряки на ногах, важкість і біль правому підребір'ї. В пізніх стадіях асцит, гідроторакс, різко виражена задишка в спокої, можливе виникнення пролежнів та гострої серцевої недостатності.

3. Принципи лікування.

І. Лікування основного захворювання.

ІІ. Дієтотерапія – стіл №10 (обмеження вживання солі до 3г на добу, рідини, легкозасвоювана їжа, включити продукти багаті на солі калію (картопля, курага, родзинки, печені яблука, петрушка, кріп).

ІІІ. Посилення скоротливої здатності міокарду:

- серцеві глікозиди: дігоксин, дігітоксин, леланід, лантозид.

- неглікозидні ізотропні засоби: допа мін, добута мін, інокор.

ІV. Усунення набряків: сечогінні фуросемід, гіпотіазид, веромпірон.

V. Препарати калію: пан ангін, ас паркам.

VІ. Покращення обміну речовин в міокарді: рибоксин, кокарбоксилаза, АТФ, нектон, фосфаден.

VІІ. ЛФК, масаж, санаторно-курортне лікування.

4. Догляд за хворими з ХНК.

- надати хворому напівсидячого положення

- своєчасно виконувати всі призначення лікаря

- проводити часте провітрювання палати, давати зволожений кисень

- пояснити хворому, що він не повинен вживати багато рідини, оскільки надмірне вживання збільшує навантаження на серце, збільшує набряки

- стежити за дотриманням пацієнтом рекомендованої дієти

- вимірювати добовий діурез, періодично хворого зважувати

- стежити за фізіологічними випорожненнями, у азі затримки ставити очисну клізму

- при порушенні сну створити спокійну атмосферу, доступ свіжого повітря, дати заспокійливі засоби

- проводити профілактику пролежнів

- спілкуватися з хворими відволікаючи від сумних думок, вселяти надію на поліпшення стану, навести приклад пацієнта з позитивною динамікою.

Міокардити, ендокардити, перикардити неревматичного походження

1. Міокардити. Визначення. Етіологія.

2. Проблеми хворих з міокардитами. Принципи лікування.

3. Ендокардит. Визначення. Етіологія.

4. Проблеми хворих. Принципи лікування.

5. Перикардити. Визначення. Етіологія. Класифікація.

6. Проблеми хворих. Принципи лікування.

1. Міокардит неревматичний – запалення міокарду будь-якої етіології не зв’язане з -гемоклітичним стрептококом групи А, захворюваннями сполучної тканини або іншими системними захворюваннями.

Етіологія.

1. Бактерії. 2. Віруси. 3. Гриби. 4. Спірохети 5. Рикетсії. 6. Найпростіші

7. Вплив фізичних, токсичних, хімічних факторів.

8. Алергія

9. Ідіопатичні.

2. Проблеми хворих.

Загальна слабкість, біль в ділянці серця, стискаючого або колючого характеру, задишка в спокої і при фізичному навантаженні, серцебиття і перебої в ділянці серця, субфербрильна температура тіла. При важкому перебігу ортопное, виражений акроціаноз, набухання шийних вен, набряки на ногах, можливе виникнення асциту.

Принципи лікування:

І. Госпіталізація. Дієта №10.

ІІ. Етіологія лікування: антибіотики, сульфаніламіди, противірусні.

ІІІ. Протизапальне лікування: нестероїдні протизапальні засоби – вольт арен, індометацин, глюкокортикостероїди-преднізолон.

ІV. Покращення метаболізму міокарду: рибоксин, кокарбосилаза, АТФ.

V. Симптоматичне лікування: сечогінні, антиаретмічні, неглікозидні, ізотропні засоби.

V. Санаторно-курортне лікування.

3. Серед ендокардитів найбільшої уваги заслуговує інфекційний ендокардит (ІЕ) – це запальне інфекційне захворювання ендокарду, що характеризується локалізацією збудника на клапанах серця, і яке супроводжується бактеріемією і ураженням різних органів і систем.