Паразитарні хвороби шкіриСторінка 5
3. Ліковану коросту спостерігають в осіб, які неправильно або недостатньо лікувалися від корости протикоростяними засобами. В таких випадках змінюється клінічна картина, що утруднює діагнос -тику. Сам факт лікування корости в анамнезі необхідно враховувати при оцінюванні об'єктивних даних.
4. Короста, лікована кортикостероїдними мазями, в практичній роботі трапляється відносно часто, коли встановлюють діагноз «алергія» і відповідно призначають кортикостероїдні мазі або хворий самостійно лікує «алергію» цими ж мазями. Кортикостероїдні мазі дещо зменшують запальні явища і сверблячку, але не виліковують коросту. Її ще називають «incognito» (невідомою). В таких випадках переважають папулосквамозні, папуловезикульозні елементи, а іноді висипка набуває вигляду гіперкератотичних вогнищ, резистентних до кортикостероїдної терапії.
5. Короста дітей грудного віку має низку особливостей:
- висипка у вигляді везикул і навіть бульозних елементів локалізується на долонях і підошвах;
- часта локалізація висипки на обличчі, в ділянці промежини, на шкірі калитки, пахвових ямках;
- клінічна картина нагадує кропив' янку і характеризується наявністю великої кількості уртикарних елементів із геморагічними кірочками в центрі, особливо при повторному зараженні;
- висипка має більш соковитий, ексудативний характер;
- сверблячка сильно виражена, що призводить до порушення сну;
- рідко коростяний кліщ може уражати нігті, які потовщуються, стають крихкими; на їх поверхні утворюються повздовжні і поперечні тріщини, можливий розвиток пароніхій;
- іноді найбільша кількість висипки зосереджується на шкірі гомілок, в ділянці кісточок і внутрішніх поверхонь ступень.
6. Короста у дітей дошкільного і раннього шкільного віку характеризується мінімальною кількістю висипки, немає коростяних ходів, часто ускладнюється екзематизацією, імпетиго, може нагадувати свербець (prurigo).
7. Ускладнена короста. Короста найчастіше ускладнюється гноячковими хворобами шкіри ( імпетиго, фолікуліти, ектима) (фото 15), дерматитами із явищами екзематизації, які можуть відвертати увагу від основної хвороби, тому за наявності подібних ускладнень необхідно ретельно оглянути хворих, особливо типові місця локалізації коростяної висипки.
Окремо слід виділити скабіозні чи постскабіозні вузлики (пост-скабіозна доброякісна лімфоплазія шкіри), які виникають в окремих хворих у процесі розвитку основної хвороби або після вилікування корости. Вони круглі або овальні, розміром від горошини до квасолі, синюшно-рожевого або буро-червоного кольору, з гладенькою поверхнею, щільні, поодинокі або множинні, часто локалізуються на геніталіях, стегнах, в ділянці пахвових ямок, пупка, навколо сосків у жінок, рідко на повіках, вушних раковинах і супроводжуються інтенсивною сверблячкою (фото 16). Перебіг тривалий, впродовж тижнів і місяців, але доброякісний. Характерний спонтанний регрес і рецидиви на тих самих місцях, але можлива поява аналогічних вузликів і в інших місцях. У крові можуть спостерігати лімфоцитоз (до 45 %). Гістологічні дослідження в цих місцях виявляли гіперплазію епідермісу, лімфогістіоцитарний інфільтрат. У вузликах знаходять яйця, екскременти кліщів, що свідчить про наявність шкірної реакції до стороннього тіла. Вузлики резистентні до місцевої терапії, в тому числі і до протикоростяної. Рекомендують кортикостероїдні мазі під оклюзію.