Місцева терапіяСторінка 2
Методика (техніка) застосування примочок:
1) бинт чи марлю складають у 4-5 шарів, змочують у розчині для примочок;
2) віджимають, щоб не стікала рідина;
3) накладають на уражену ділянку так, щоб бинт чи марля торкалися поверхні шкіри, - на 10-15 хвилин;
4) знову змочують у розчині, віджимають і прикладають на 10-15 хв;
5) так примочку змінюють кожні 10-15 хв впродовж 1,5-2 годин;
6) роблять перерву на 1,5-2 години і такі сеанси повторюють впродовж дня, 2-3 дні поспіль до усунення гострозапальних явищ, набряку.
Примочки показані у випадках мокнення, везикуляції, наявності ерозивних поверхонь, вираженої еритеми, значного набряку і протипоказані в разі сухих процесів.
Для примочок найчастіше використовують 1-2 % розчин борної кислоти (не справляє алергізувальної дії, можна використовувати на слизові оболонки (очі)); 0,1-0,2 % розчин етакридину лактату (має і дезінфікувальну дію, часто проявляє алергізувальний вплив), 0,25 % розчин амідопірину, 5-10 % розчин іхтіолу.
8. Присипки
складаються із одного або кількох порошків, вони підсушують шкіру, зменшують запалення і суб' єктивні відчуття, діють поверхнево.
Офіцинальні присипки: дитяча присипка, гальманін, «Комфорт». Останні дві особливо показані для лікування та профілактики гіпергі-дрозу (посиленого потіння). Ці присипки протипоказані для застосування на ерозивні поверхні.
Дезінфікувальні присипки: стрептоцид, дерматол, ксероформ. Їх використовують на ерозивні поверхні у випадках піодермій, пемфігу-су тощо і на виразки з дезінфікувальною метою. Вони також сприяють епітелізації.
Місцева терапія
показана в більшості випадків локального, обмеженого ураження шкіри, тоді вона може бути основною і єдиною. При виборі засобів місцевої терапії враховують:
- гостроту патологічного процесу:
а) за наявності вологих ерозивних поверхонь, мокнення, бульозних елементів, вираженої еритеми, набряку показані примочки, аерозолі;
б) у випадках ліхеніфікації — кортикостероїдні мазі, особливо ті, які містять ще й саліцилову кислоту, під оклюзійну пов' язку (дипро-салік, бетасалік та інші);
в) за наявності значного лущення, тріщин, сухості — кератолітичні мазі (карбодерм, преднікарб);
г) у випадках вираженого гіперкератозу — кератолітичні мазі із високим вмістом саліцилової кислоти (5-10-20-50 %), захищаючи навколишню здорову шкіру від можливих опіків або мазі із 10 % сечовини (карбодерм);
- розповсюдженість процесу:
а) дисеміновані (розповсюджені) гострозапальні процеси, наприклад, рожевий пітиріаз, лікують індиферентними збовтуваними сумішами, аерозолями, присипками тощо;
б) у випадках еритродермій застосовують 1-2 % мазі із саліциловою чи борною кислотою; великі концентрації цих ліків протипоказа -ні, оскільки можливе їх інтенсивне всмоктування через значні площі ураженої шкіри і отруєння організму;
- наявність суб'єктивних відчуттів:
а) у випадках вираженого свербіння показані кортикостероїдні мазі;
б) сухість, відчуття стягування шкіри зменшують мазі і креми із саліциловою кислотою та кортикостероїдами (бетасалік) чи предні-карб, бетакарб, що містить 10 % сечовини.