Лікарські помилки та їх наслідкиКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Лікарські помилки в хірургії / Лікарські помилки та їх наслідкиСторінка 3
5) Сліпа віра в усе нове, безглузді спроби впровадження нових методів у практику без урахування обставин, необхідності, складності, їх потенційної небезпеки. На зорі вітчизняної кардіохірургії в друкованих виданнях з'явилися розповіді про хірургів, які успішно провели мітральну комісуротомію в умовах районної лікарні. Безумовно, ризик, якому піддавалися недостатньо обстежені та підготовлені хворі, абсолютно не виправданий. Інколи подібні дії молодого колеги продиктовані недосвідченістю, щиросердечним бажанням упровадити щось нове.
6) Надмірна віра в інтуїцію, поспішне поверхневе обстеження хворого нерідко є причиною значних діагностичних прорахунків.
Під лікарською інтуїцією необхідно розуміти поєднання досвіду, знань, що постійно поповнюються, спостережливості й унікальних здібностей мозку видавати блискавичні рішення на підсвідомому рівні. Колегам, які зловживають цим даром, потрібно пам'ятати слова академіка О.О. Олександрова про те, що інтуїція подібна на піраміду, де основа - величезна праця, а вершина -прозріння. "У мене не так багато часу, щоб поспішно оглядати хворих", -казав П.Ф. Боровський.
7) Надмірне захоплення хірургічною технікою, яке заважає розвитку клінічного мислення. Це явище можна вважати патогномонічним для молодих хірургів. Мабуть, операція сама по собі настільки захоплює увагу молодого лікаря, що відсуває на другий план буденну клопітку роботу: пошуки правильного діагнозу, обгрунтування показань до виконання операції, вибір оптимального її варіанту, підготовка до післяопераційного виходжування хворого. Часто доводиться бачити, як хірурги-початківці щиро радіють, коли з'ясовується, що хворому необхідна операція, і засмучуються, коли стає зрозуміло, що можна обійтися без втручання. А повинно бути все навпаки. Найвищою метою хірургії є не тільки розробка нових, більш сучасних операцій, але передусім пошук не хірургічних методів лікування тих захворювань, які сьогодні виліковуються тільки ножем хірурга. Не випадково так швидко впроваджуються в практику методи малотравматичної ендоскопічної хірургії.
Кожна операція - завжди агресія; про це хірург не повинен забувати. Відомий французький хірург Тєрі де Мартель писав, що хірург виявляє себе не тільки за тими операціями, котрі він вдало зробив, але і за тими, від яких він зумів аргументовано відмовитися. Німецький хірург Куленкампф стверджував, що "виконання операції є більшою чи меншою мірою справою техніки, утримання від неї - результат мистецької роботи витонченої думки, суворої самокритики та найточнішого спостереження".
8) Прагнення лікаря прикритися авторитетом консультантів. Ця причина дає про себе знати все частіше. Відповідальний лікар-хірург, не обтяжуючи себе аналізом клінічних проявів, запрошує консультантів, вправно фіксує в історіях хвороб їх судження, інколи досить протилежні, й зовсім забуває, що провідною фігурою в діагностичному та лікувальному процесах є не лікар-консультант незалежно від його титулу, а саме він - лікар-куратор. Те, що консультанти не повинні відсувати на другий план особистість лікаря-курато-ра, зовсім не заперечує розумної колегіальності консиліуму.
Але абсолютно недопустимим є такий "шлях" до встановлення діагнозу, коли хірург заявляє: "Нехай терапевт виключить діагноз "правобічна базальна плевропневмонія, інфекціоніст - "кишкова інфекція", уролог відкине захворювання нирок, от тоді я подумаю, чи немає у хворого гострого апендициту".
9) Нехтування незвичним симптомом. Незвичний симптом - ознака, не характерна для даного захворювання або даного періоду його перебігу. Він дуже часто є причиною помилок. Наприклад, у хворого, який кілька годин тому переніс екстрену апендектомію під загальним знеболюванням, з'явилося блювання. Найімовірніше, це звичайне блювання після наркозу погано підготовленого до операції хворого. Зовсім інша справа, коли воно з'являється на п'яту добу в того ж пацієнта, що може бути ознакою перитоніту, ранньої злукової непрохідності або іншої катастрофи в черевній порожнині. Кожний незвичний симптом потребує екстреного виявлення його справжньої причини та розроблення подальшої тактики, що враховує цю причину. В таких ситуаціях краще скликати невідкладний консиліум.