Гострий лактаційний маститСторінка 4
Мал. 11.2. Розтин на молочній залозі при хірургічному лікуванні хворих з гострим лактаційним маститом
(за В.І. Стручковим і співавт., 1991): 1 - Ангерера-Шаліта; 2 - Ровинського; 3 - циркумареолярний; 4 - Барденгейера; 5 - для секторальної резекції молочної залози.
Доцільним є використання діоксидину, фурацилі-ну, гіпертонічного розчину натрію хлориду, гіпохлориду натрію, саліцилової і борної кислот, фурагіну, ферментів (хімопсину, трипсину), левоміколевої та левосинової мазей.
В умовах гіпергалактії важливо виконувати часті перев'язки і здійснювати регуляцію лактації парлоделом.
Ефективним є застосування фізичних методів впливу, зокрема УФО ран, ультразвукової кавітації, діодинамічних струмів, кріозрошування парорідким азотом, лазерного опромінення, гіпербаричної оксигенації (Г.І. Дуденко і співавт., 1984; В.К. Константинов, 1990).
Головним напрямком загального лікування хворих з деструктивним лактаційним маститом є антибактеріальна терапія, що включає антибіотики, сульфаніламідні препарати, антисептики, вибір яких проводять залежно від перебігу захворювання та даних антибіотикограм з урахуванням лакто- і мамо-тропності, можливості індукування токсиноутворення та негативного впливу на немовля при грудному годуванні.
До препаратів вибору належать напівсинтетичні пеніциліни - метицилін, оксацилін, диклоксацилін, при алергічних реакціях на них - лінкоміцин, фузидин.
При інфікуванні ран умовно-патогенними грамнегативними бактеріями хворим призначають гентаміцин, цефалоризин (цепорин), ампіцилін, карбені-цилін, комбінований антибіотик ампіокс.
Ефективною є комбінація антибіотиків із сульфаніламідними препаратами, особливо тривалої дії (сульфадиметоксином, сульфаленом). Але самостійного значення сульфаніламідні препарати при лікуванні хворих із гострим лактаційним маститом не мають.
При проведенні емпіричної антибіотикотерапії найбільш ефективним є одноразове введення добової дози сучасних аміноглікозидів у поєднанні з цефалоспорином ІІІ генерації або комбінація фторхінолонів з похідними мет-ронідазолу.
Направлену антибіотикотерапію (після визначення чутливості мікрофлори до антибактеріальних препаратів) частіше проводять із застосуванням напівсинтетичних пеніцилінів (в основному оксациліну) або цефалоспоринів І-ІІ генерацій з аміноглікозидами І-ІІ поколінь.
При тяжкому перебізі гострого лактаційного маститу використовують поліантибактеріальну терапію: цефалоспорини, гентаміцин, бісептол, діоксидин (Г.А. Бєлоненко і співавт., 1993).
Комплексне лікування хворих з деструктивним лактаційним маститом повинне включати внутрішньовенну інфузійну дезінтоксикаційну терапію шляхом введення розчинів синтетичних колоїдних (неогемодезу, реополіг-люкіну, поліглюкіну) та кристалоїдних кровозамінників (5 та 10 % розчинів глюкози, фізіологічного розчину натрію хлориду або Рінгера-Локка, лактасо-лу, 4 % розчину бікарбонату натрію), багатокомпонентну гемотерапію (переливання плазми, альбуміну, протеїну, лейкоцитарної маси), призначення вітамінів В1, В6, С, антиоксидантів, контрикалу з метою зменшення активності кінінів.
При септичному лактаційному маститі дезінтоксикаційну терапію проводять шляхом використання форсованого діурезу, методів екстракорпораль-ної детоксикації (гемосорбції, плазмаферезу).
Направлена антибіотикотерапія у цих хворих повинна складатися з комбінації аміноглікозидів або фторхінолонів з похідними метронідазолу. При тяжкому сепсисі та його ускладнених формах з метою пригнічення токсиноутворен-ня доцільна та ефективна монотерапія карбапенемами (іміпенемом, меропенемом).
Важливе значення має імунотерапія, головними компонентами якої є пасивна імунізація антистафілококовою плазмою (нативною або свіжозаморо-женою), антистафілококовий імуноглобулін, у-глобулін або поліглобулін, бактеріофаг, лейкоцитарна маса, одержана від звичайних донорів та імунізованих стафілококовим анатоксином. З метою активної імунізації використовують стафілококовий анатоксин, автовакцину.
Імунокоригувальна терапія тимусоподібними препаратами в гострій фазі запалення може значно погіршити стан хворих і не рекомендується до застосування.
З метою попередження кандидозу або кандидозного сепсису хворі, поряд з тривалою та масивною антибіотикотерапією, повинні одержувати препарати флуконазолу або кетоконазолу.