Гострий лактаційний маститСторінка 2
VII. За інтенсивністю лактації:
1 - гіпогалактичний; 2 - нормогалактичний; 3 - гіпергалактичний.
VIII. За ускладненнями:
1 - гнійно-запальні; 2 - сепсис; 3 - кровотеча; 4 - молочні нориці; 5 -порушення лактаційної функції; 6 - косметичні дефекти; 7 - молочні кісти (галактоцеле).
Клініка
Захворювання, як правило, розпочинається гостро. Температура тіла при серозній формі гострого лактаційного маститу підвищується до 38-39 оС, може бути лихоманка, погіршується загальний стан, з'являються головний біль, загальна слабість, болючість у молочній залозі, особливо при годуванні дитини. Хвора залоза збільшується в об'ємі, але форма її не змінюється. Шкіра в місці ураження злегка гіперемована. При пальпації в товщі залози визначаються помірно болючі, ущільнені ділянки овальної форми.
При запізнілому або неефективному лікуванні серозна форма захворювання протягом 1-3 діб переходить в інфільтративну. Під зміненою ділянкою шкіри молочної залози пальпується щільний, малоподатливий інфільтрат, нерідко збільшуються підкрильцеві лімфатичні вузли. Залежно від особливостей збудника інфекції, стану захисних механізмів жінки, характеру лікування тривалість цієї стадії коливається від 5 до 10 діб. Якщо інфільтрат не розсмоктується, то він, як правило, нагноюється.
У сучасних умовах нерідко спостерігається більш швидка динаміка процесу - перехід серозної форми маститу в інфільтративну, а потім у гнійну.
Для гнійної форми гострого лактаційного маститу характерні висока температура тіла (39 °С і більше), поганий сон, втрата апетиту. Молочна залоза значно збільшується в об'ємі, шкіра її гіперемована, при пальпації болюча. Як правило, збільшуються і стають болючими підкрильцеві лімфатичні вузли (регіонарний лімфаденіт).
Переважною клінічною формою гострого лактаційного маститу є гнійно-інфільтративна, якій властивий інфільтрат з великою кількістю мікроабсцесів за типом "бджолиних сот" на його розтині.
Флегмонозна форма маститу характеризується тяжким перебігом. Температура тіла у цих хворих підвищується до 40 оС, спостерігається повторна лихоманка, різко погіршується загальний стан.
Особливо страждають хворі, які мають гнійно-некротичний різновид флегмонозного маститу.
Вкрай рідкою та найбільш тяжкою за наслідками захворювання формою є гангренозна. Для неї характерні тяжкий стан хворої, гіпертермія (більше 40 оС), тахікардія (110-120 уд. за хвилину), тахіпное (понад 30 дихань за хвилину), виражені прояви дегідратації. Молочна залоза збільшена в об'ємі, набрякла, шкіра її набуває сірого відтінку.
В останні роки, поряд з типовою клінікою серозного, інфільтративного та гнійного маститу, зустрічаються стерті та субклінічні форми захворювання, які ускладнюють їх своєчасну діагностику та спричиняють недостатність лікувальних заходів. Збільшилась кількість хворих з обмеженими гнійниками субареолярної локалізації, що значно підвищує ризик розповсюдження інфекції в молочній залозі.
Діагностика
Діагностика гострого лактаційного маститу базується на оцінці загального стану хворих, місцевих змін, клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.
Важливе значення має бактеріологічна діагностика - виділення культури мікрофлори збудника захворювання з молока, гною та крові.
З метою виявлення етіологічної структури маститу використовують внут-рішньошкірну пробу зі стафілококовим алергеном.
Цитологічний метод обстеження та біопсія у разі ускладненої діагностики вери-фікують діагноз з гострим раковим маститом, фіброзно-кістозною мастопатією.
Як діагностичний тест при невеликих, глибоко розташованих вогнищах запалення пропонують пункцію, до якої онкологи ставляться стримано.
Допомагають діагностувати гострий лактаційний мастит проста мамогра-фія та галактографія.
Метод шкірної електротермометрії дозволяє діагностувати деструктивний процес у молочній залозі у 94,8 % випадків (В.Т. Сторожук, 1988).
Одним із найперспективніших методів з великими діагностичними можливостями є ультразвуковий, інформативна цінність якого полягає в тому, що він дає змогу спостерігати тонкі структурні зміни в залозі.
Для диференційної діагностики пухлинних, дисгормональних та запальних захворювань молочної залози рекомендують поєднане використання ультразвукового та морфологічного досліджень.