Післяопераційний період і ускладнення при операціях на щитоподібній залозі

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання щитоподібної залози / Післяопераційний період і ускладнення при операціях на щитоподібній залозі

Сторінка 1

Ведення післяопераційного періоду у хворих на зоб потребує індивідуального підходу і залежить від наявності й ступеня тяжкості тиреотоксико-

зу до операції, якості проведеної передопераційної підготовки, розмірів і форми зоба, особливостей операції, супровідних захворювань.

Загальна схема ведення післяопераційного періоду

1. Положення хворого у ліжку:

а) після операції під місцевим знеболюванням - напівсидяче; б) після операції під наркозом - перші 2 години горизонтальне, потім напівсидяче.

2. Харчування:

а) у 1-й післяопераційний день - стіл № 1а-1; б) з 2-ї доби - стіл № 15.

3. Спостереження за температурою тіла, пульсом, артеріальним тиском при тиреотоксичному зобі кожні 2 години протягом 2 діб.

4. При підвищенні температури тіла до 38 оС необхідно покласти міхури з льодом на стегна, ввести внутрішном'язово амідопірин.

5. Слідкування за пов'язкою, набряком шиї.

6. Призначення лікувальних препаратів.

При нетоксичному зобі призначають симптоматичну терапію: знеболювальні засоби з димедролом, за наявності супровідних захворювань - серцево-судинні препарати, 5 % глюкозу, киснетерапію і т. ін. (за показаннями). Хворим на тиреотоксичний зоб необхідно продовжувати проводити тирео-статичну терапію (мерказоліл, розчин Люголя), поступово зменшуючи дозу до повної відміни на 5-6 день. Для запобігання тиреотоксичній реакції в післяопераційний період тяжким хворим призначають серцеві препарати, седативні засоби, внутрішньовенне вливання 5 % розчину глюкози з вітамінами (С, В), препарати калію, при пароксизмальній формі миготливої аритмії - адре-ноблокатори (індерал, обзидан, ізоптин); пацієнтам з явищами гіпокортициз-му продовжують вводити кортикостероїди (гідрокортизон - по 25-50 мг 4 рази на добу). Антибіотики призначають за показаннями.

7. Активність хворого - за індивідуальним підходом. У більшості випадків хворі починають підніматися з ліжка і ходити на 2-й день після операції.

8. Зняття швів на 4-5 добу.

Ускладнення при операціях на щитоподі бній залоз і

Ускладнення при хірургічному лікуванні нетоксичного і токсичного зоба можуть з'являтися під час операції і в післяопераційний період. їх виникнення значною мірою обумовлене складними топографо-анатомічними взаємозв'язками органів і тканин передніх відділів шиї, характером оперативного втручання, функціональним станом щитоподібної залози.

Завдяки детально розробленим методикам оперативного втручання при різних формах зоба та ведення перед- і післяопераційного періодів частота пов'язаних з хірургічним лікуванням ускладнень значно зменшилась.

Класифікація післяопераційних ускладнень (за М.П. Череньком)

І. Специфічні (властиві тільки оперативному методу лікування):

1. Кровотеча.

2. Гіпопаратиреоз.

3. Парези гортанних нервів.

4. Рубцеві деформації шиї і деякі інші рідкісні види травм (ушкодження гортані, трахеї, стравоходу, крупних судин шиї, грудної порожнини, лімфатичної протоки, плеври).

ІІ. Неспецифічні (притаманні й іншим методам лікування або можуть виникати як наслідок захворювання взагалі):

1. Тиреотоксичний криз.

2. Гіпотиреоз.

3. Рання форма рецидивів.

4. Прогресуюча витрішкуватість (злоякісний екзофтальм).

Значна частина ускладнень, які виникають при операціях на щитоподібній залозі, належить до тяжких, деякі з них можуть призвести до інвалідності або загибелі хворого.

До ранніх ускладнень належать: тиреотоксичний криз, кровотечі, гіпопа-ратиреоз, ушкодження зворотних нервів, асфіксія, повітряна емболія, ушкодження під час операції суміжних з щитоподібною залозою органів і структур, нагноєння рани шиї.

ТИРЕОТОКСИЧНИЙ КРИЗ

Це одне з найбільш небезпечних ускладнень, які виникають при хірургічному лікуванні тиреотоксичного зоба. Існує багато точок зору на патогенез післяопераційного тиреотоксичного кризу, але остаточно дане питання досі не розв'язано. Заслуговує на увагу теорія виникнення тиреотоксичного кризу у зв'язку з недостатністю функції кори надниркових залоз. Клінічні спостереження свідчать про те, що гіпокортицизм і тиреотоксичний криз мають однакову симптоматику, а глюкокортикоїди відіграють значну, іноді вирішальну, роль у лікуванні цього ускладнення. Одна з поширених концепцій розвитку тиреотоксичного кризу - підвищена інтоксикація організму надлишком тиреоїдних гормонів, що є наслідком механічних маніпуляцій на щитоподібній залозі під час операції. З метою профілактики кризу пропонують вимивати тиреоїдні гормони з рани, зрошуючи її під час операції розчином новокаїну або антисептика.

Основними факторами, які сприяють виникненню післяопераційного ти-реотоксичного кризу, є: недостатня і неякісна передопераційна підготовка, травматичне виконання операції, недостатній рівень знеболювання під час і після операції, неадекватна вентиляція легень.

У частини хворих на тиреотоксичний зоб у перші два дні після операції спостерігається загострення симптомів тиреотоксикозу - виникає так званий передкризовий фон або післяопераційна тиреотоксична реакція, яка може бути легкого, середнього і тяжкого ступенів: